Протистояння НАТО та РФ в Арктиці: зв'язок з війною в Україні

«Усе, що відбувається в Лас-Вегасі, залишається в Лас-Вегасі. Те, що відбувається в Арктиці, там не залишається», — сказав один сумнівний персонаж світової політики. І був правий.

Данія, США, Канада, Ісландія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, росія – ці країни мають вихід до Арктики. П’ять із них мають доступ до Північного полюсу: Данія, Норвегія, росія, США та Канада. У цьому матеріалі мова піде насамперед про росію, її арктичну експансію та те, як повномасштабне вторгнення вплинуло на розклад сил у регіоні.

Військова присутність у регіоні

За даними науковців, в Арктиці зосереджено понад 12% світових нерозвіданих запасів нафти та близько третини світових запасів природного газу, тож не дивно, що станом на 24 лютого 2022 року світова боротьба за Арктику була в самому розпалі. З початком повномасштабної війни важливо знати розташування військових баз як держав Північноатлантичного альянсу, так і рф. І якщо в Данії штатний розпис Арктичного командування передбачає вісімдесят осіб включно із санним патрулем, то спільні проєкти канадської й американської армій, створення цілих армійських структур росією та робота в рамках NORDEFCO (оборонна ініціатива скандинавських країн) заслуговують більш прискіпливої уваги.

Усі ми чули про важкий авіаносний крейсер «Адмірал Кузнецов». Нехай останні новини про спроби росіян зробити капітальний ремонт цього корабля викликають лише сміх, його приналежність до Північного флоту ВМФ — ознака серйозної уваги агресора до регіону. Для них цей корабель має таке ж епохальне значення, як і ТАРК «Пётр Великий». Загалом до складу Північного флоту входять три ракетних крейсери, вісім фрегатів, міноносець, шість малих бойових кораблів, стільки ж тральщиків і великих десантних кораблів, 6 атомних підводних човнів стратегічного призначення, близько десятка підводних носіїв крилатих ракет, дизельні торпедні підводні човни, глибоководні станції, новий льодокол проєкту 22180 тощо.

Основна база росії в цьому регіоні — місто Сєвероморск на Кольському півострові. З-поміж інших важливих об’єктів слід згадати «Арктический трилистник» (Земля Франца-Йосифа), де на площі в 14 000 кв. км розміщено сили ППО. Як і в другій такій споруді, базі «Северный клевер», що була введена в експлуатацію двома роками пізніше, «трилистник» може автономно функціонувати протягом вісімнадцяти місяців.

Такі об’єкти не могли б існувати без ключового проєкту росії (а перед тим СРСР) в Арктиці — Північного морського шляху, що перетинає чотири моря Північно-Льодовитого океану й поєднує європейську частину країни з Далеким Сходом. Так, завдяки цьому маршруту, шлях від Санкт-Петербурга до Владивостока становитиме близько 14 000 км, тоді як маршрут через Суецький канал розтягується на понад 23 000 км.

Північні підрозділи у війні в Україні

У повномасштабному вторгненні в Україну беруть участь і арктичні підрозділи росії.

Передусім слід згадати пілотів-убивць із дальньої (стратегічної) авіації.  Так, до прикладу, станом на середину січня на аеродромі «Оленья» в Мурманській області було дислоковано близько 25-ти одиниць Ту-22М3, носіїв ракет Х-22, що ними наносились удари по торговому центрі в Кременчуці та дніпровській багатоповерхівці.

Окрім стратегічної авіації, в Україні «відзначилися» й інші підрозділи. Так, чимало морпіхів Північного флоту було знищено на Харківщині під час вересневого наступу. Трохи раніше ГУР МО у своєму зведенні повідомляло про взяття в полон Станіслава Трутнєва, офіцера-водолаза 140 загону спеціального призначення для боротьби з підводними диверсійними силами і засобами Північного флоту ВМФ росії. На початку серпня в ЗМІ з’явилась інформація про перекидання до України особового складу 71 і 99 тактичних груп 14 корпусу берегових військ Північного флоту, що до цього несли службу з охорони вищезгаданого Півічного морського шляху. Усе це послаблює російське арктичне угруповання, адже навчений і готовий до роботи в тяжких кліматичних умовах особовий склад доволі швидко «проріджується» в Україні, а перспективи навчання заміни доволі туманні.

Арктика як головний фронтир НАТО

Вплив війни на військові контингенти інших держав теж важко недооцінити. Російське вторгнення зруйнувало віру в стійкість сучасної системи міжнародних відносин і реалізованість теорії комплексної взаємозалежності, що мала би стати панацеєю та вберегти від будь-яких конфліктів. Цього не сталося, холодна війна не перетворилася на давно забуту спадщину сумнівного минулого, неможливу сьогодні.

28 серпня генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив, що безпека альянсу неможлива без безпечної Арктики. За цими словами криється одна з найбільших переваг членства в Північноатлантичному блоці, так звана «ядерна парасолька».

Північний полюс — найкоротший маршрут для міжконтинентальних балістичних ракет, а отже, найважливіша зона для прикриття силами ППО. Власне, саме тому було засновано Північноамериканське Повітряне Командування — спільну систему протиповітряної оборони США та Канади. Без безпеки перших неможлива безпека других.

А ось іще дві цікаві цитати Столтенберга:

«росія масово розконсервовує радянські об’єкти, нарощуючи присутність у регіоні».

«росія змушує НАТО подвоїти (!) контингент на цій території».

З початком повномасштабного вторгнення свою діяльність тимчасово призупинила Арктична рада — організація з восьми вищеназваних країн, створена в 1996 році на основі Оттавської декларації. Сім країн-учасниць виступили з відповідною заявою ще третього березня 2022-го року.

По суті, саме завдяки збройному вторгненню співвідношення 7:1 може закріпитись і у вимірі членства арктичних держав у НАТО. Хоча подані навесні заявки Швеції та Фінляндії й досі є предметом торгів із Туреччиною, стратегічний курс на відхід від звичних принципів нейтралітету, безумовно, є потужним сигналом.

Архіпелаг Шпіцберген

Коли ми говоримо про росію та Північний регіон, особливої уваги заслуговує норвезький архіпелаг Шпіцберген. В останні роки російське зовнішньо-політичне відомство видало цілий потік заяв, у яких мало не називали цей острів «исконно-русской территорией» з закликами «вернутся в родную гавань». Та це лише обгортка справжньої експансії, що відбувається навколо цієї цікавої місцини.

Відповідно до Шпіцбергенського трактату, над островом встановлено норвезький суверенітет, однак інші підписанти (до розпаду СРСР таких було трохи менше 50, після — понад півсотні) мають рівні права на використання його природних ресурсів і територіальних вод. Окрім декількох наукових центрів, на єдиному заселеному острові однойменного архіпелагу розташовані два населені пункти, норвезький Лонг’їр і російський Баренцбург, фактично, шахтарські містечка біля вугільних копалень.

Угода, підписана в Парижі в 1920 році, також проголошувала демілітаризований статус архіпелагу, що не заважає Північному флоту рф активно проводити навчання поблизу прибережних вод.

Фактичний кордон між двома країнами мав би бути рівновіддаленим від Шпіцбергена та російських островів Землі Франца-Йосифа й Нової Землі. Але після виявлення значних покладів корисних копалин у нейтральних водах почалися суперечки. Лише у 2010 році між рф і Норвегією було підписано угоду про остаточне розмежування кордонів і водночас скасування тридцятирічного мораторію на розробку природних ресурсів у регіоні.

Санкції й економічне протистояння

Перші санкції проти російської нафтовидобувної галузі на арктичному шельфі були введені ще у 2014 році. На жаль, вони тривалий час залишалися фікцією. Так, 11 серпня того ж року видання Reuters повідомляло про початок спільного буріння шельфу американською компанією Exxon і підконтрольною близькому соратнику путіна Ігорю Сєчіну структурою «Роснефть». У відкритті брали участь сам Сєчін і керівник ExxonMobil у росії Гленн Воллер, а дистанційно проєкт благословив і путін.

Економічне протистояння точиться й навколо Шпіцбергена. За трохи більше ніж місяць до повномасштабного вторгнення було перерізано кабель, що сполучав материкову Норвегію та дослідницьку моніторингову станцію на островах. А в червні Норвегія заявила про зупинку російського транзиту товарів до Баренцбурга: російські шахтарі опинилися під ризиком лишитися без припасів у вічній мерзлоті (яка сумна новина). Московські урядовці прогнозовано назвали це злочином проти людяності, гуманізму, прав людини й інших неіснуючих на території росії речей. Дійшло до погроз денонсувати угоду 2010 року про кордони. Та вже другого липня норвезька митниця пропустила товари, а п’ятого вони прибули на острів. Тамтешнє МЗС пояснило труднощі з допуском формальностями з реєстрацією транспортного засобу та санкціями ЄС (Норвегія хоч і не входить до союзу, та є частиною Європейської Економічної Зони).

Після 24.02 крім очевидних заборон на військово-технічне та технічне співробітництво, на Арктиці позначилися головним чином загальні обмеження на поставки енергоресурсів.

Лід тане, люди бояться

Кліматичний та екологічний аспекти, особливо в контексті глобального потепління — це те, що робить тему Північного полюсу такою популярною в західній пресі. Танення вічної мерзлоти не на жарт сполохало прогресивну спільноту. І хоч як дивно це б не звучало, але цей страх не безпідставний. Підняття рівня Світового океану, ризик вивільнення древніх патогенів, паразитів і вірусів — усе це неабиякі виклики для міжнародної безпеки.

І ними (який сюрприз!) також користується росія. У рамках пропагандистської кампанії, ще до і під час вторгнення, проплачені або просто альтернативно-обдаровані оглядачі кількох досить поважних західних ЗМІ випустили матеріали, де закликали свої уряди визначитися, що їм важливіше: «війна десь там чи загроза людству». Цілком звичний і відомий нам прийом доморощених геббельсів підмосков’я «любіть нас або загинете».

Вітчизняні перспективи

Після розпаду срср Україна стала правонаступницею Шпіцбергенського трактату, а отже, може видобувати корисні копалини на архіпелазі, розміщувати свої дослідні станції тощо. Це чудова можливість долучитися до матеріально-технічного співробітництва з країнами-членами Арктичного союзу. Наявна промислова й наукова база лише сприяють цьому.

«Я дуже чекаю від міністра — це нова задача, складна задача, я впевнений, що ми впораємося державою — ми чекаємо на масштабну, на найближчі 5-10 років, програму відродження науково-дослідного флоту нашої держави. Ми пропонуємо поставити собі таку високу планку. Вона непроста, але дуже логічна. А планка така: 36 наукових суден, із них 12 океанські, льодового класу. Ви запитаєте, чому саме 36? Саме стільки суден становив науковий флот України в 1991 році. Коли я став президентом, наукових суден в Україні залишилось аж нуль. За 30 років ми втратили всі 36 кораблів", — Володимир Зеленський, 29 жовтня 2021 року

Та «плач не дав свободи ще нікому», тож утрачені шанси варто оцінювати лише в контексті помилок, які не можна повторювати. Сьогодні ж, в час війни, питання Арктичного регіону ми можемо піднімати хіба лише в межах інформаційної політики, наголошуючи на тому, що загроза не десь там далеко.

Погано засвоєні уроки історії ризикують спокутувати не лише українці. Захід пробачив срср співучасть у розв’язанні Другої світової війни – і менш ніж за двадцять років презенти від «червоної чуми» цілилися на Східне узбережжя США.

Ситуація в Арктиці доводить: рф — не просто регіональна загроза. Мавпа з ядерною гранатою може бути небезпечною для всього світу. Допоки росіяни мають сили на те, щоби нав’язувати свої прагнення по всій земній кулі, кожна людина на планеті ризикує стати жертвою ще одного бомбардування житлової багатоповерхівки.

Свого часу концепція Холодної війни передбачала необхідність подолати «червону» загрозу на довгій дистанції без прямого військового протистояння. Концепція арктичної холодної війни мусить ставити перед собою ще й задачу одночасного вирішення ключових глобальних проблем регіону, зокрема на території, підконтрольній росії. Міжнародний контроль і повна демілітаризація північних кордонів нашого північного сусіда — місія, без виконання якої планета не буде в безпеці.