Військовий ринок Південної Кореї або Гіпермаркет озброєння
Нещодавно у геополітичному житті планети сталась непересічна подія – очільник російської федерації відвідав північнокорейського диктатора. Під час цієї подорожі путін намагався створити вісь «москва - Пхеньян» з метою залучення додаткових ресурсів для ведення російсько-української війни. Мова, зокрема, йде про північнокорейські снаряди та бомби. В обмін на це кім чен ин розраховує використати росію для послаблення економічних і технологічних санкцій та для отримання дефіцитних товарів: вуглеводні, високотехнологічна продукція тощо.
Проте у природі не існує рішень з виключно позитивними результатами. Зближення росії та Північної Кореї матиме вплив не тільки на рф та російсько-українську війну - Південна Корея відчуває занепокоєння через посилення свого одвічного ворога та реагує на це. Керівництво країни вже вирішило переглянути питання постачання зброї для України.
В цій статті ми зосередимось на зброї та боєприпасах. Що та як швидко Республіка Корея може передати Україні, які об'єми та види озброєння виробляє корейський ВПК та які історичні, політичні та інші аспекти пов’язані з цим питанням - у матеріалі.
Політичне рішення
Інформація про перегляд питання постачання зброї від Кореї до України з'явилась у медіапросторі як відповідь на зближення путіна та кіма. Це повністю відповідає традиційній кволій тактиці Заходу, який прагне скоріше відповідати, ніж діяти на випередження. Але це рішення не було спонтанним. Назрівало воно давно та має внутрішньополітичне коріння.
Чинний президент Республіки Корея Юн Сок Йоль вступив на посаду в травні 2022 року. На початку своєї роботи він заявив, що ніколи не поставляв летальну зброю Україні, оскільки прагне зберегти хороші відносини з усіма країнами, включно з росією.
«Ми надавали гуманітарну допомогу Україні на знак солідарності з міжнародним співтовариством, але ніколи не надавали летальну зброю або будь-що подібне. Ми намагаємося підтримувати мирні відносини з усіма країнами світу, включно з Росією» - Юн Сок Йоль, 28 жовтня 2022 року.
Протягом 2022 та 2023 року позиція президента повільно змінювалась на користь України. В липні 2023 року Юн Сок Йоль взяв участь у саміті НАТО та відвідав нашу державу. Попри те, що в цей час Корея потерпала від стихійного лиха, президент не перервав подорож. Як не дивно, але це не спричинило критики всередині Кореї. Навпаки, зближення з НАТО та Україною було позитивно сприйнято корейським суспільством.
У соціальному дослідженні, яке було опубліковано на початку 2024 року, зазначають, що дипломатична лінія президента - це один з небагатьох аспектів політики Сок Йоля, який позитивно сприймався виборцями протягом 2023 року. У Кореї добре ставляться до України, що відчули в адміністрації президента. Це дозволяє припустити, що розширення співпраці з Україною давно було на порядку денному та лише чекало зручної нагоди.
К-Нація
Військово-промисловий комплекс Республіки Корея має дві ключові властивості, які важливі для України:
- Корейський ВПК - один з найпотужніших у світі.
- Корея має старі та міцні військово-промислові зв’язки з США.
Військова промисловість в Кореї високо розвинута та дуже популярна. В неї є власна назва «K-Bangsan», де слово Bangsan з корейської перекладається як «Нація». За останні 20 років експорт K-Bangsan зріс в десять разів (без урахування інфляції): з $2 млрд у 2000 році до $20 млрд у 2024. Тільки у 2023 році K-Bangsan створив додаткові 130 000 робочих місць.
Робота в оборонній сфері вважається престижною. K-Bangsan тісно переплітається з цивільною промисловістю, тому не дивуйтесь, коли побачите в списках виробників військової техніки Samsung, Hyundai або Daewoo.
Що виробляє K-Bangsan? Якщо коротко, то все. Корейцям відступати нікуди. Вони не можуть дозволити собі чекати поки США привезуть все необхідне, тому виробляють чи не всю номенклатуру сучасного озброєння та військової техніки. Зокрема, бойові літаки покоління 4+, новітні танки, бойові машини піхоти, самохідні гаубиці, мультикаліберні ракетні установки, артилерійські гармати, системи ППО, крилаті та балістичні ракети, стрілецьку зброю та, звичайно, боєприпаси. Зокрема, снаряди калібру 155-мм.
Подібний рівень розвитку військового виробництва є результатом понад п’ятдесяти років наполегливої та кропіткої роботи. Проте у корейського керівництва й надалі залишаються амбітні плани: увійти до топ-5 світових експортерів зброї до 2030 року.
Американський вплив
Корейська зброя має американське коріння. Починалось все в 1970-х роках з ліцензійного виробництва американських копій. Згодом місцеві інженери перейшли на створення аналогів. Новітні зразки вже можна назвати корейськими винаходами, але американський вплив все ще проглядається. Ось лише декілька прикладів на основі експортних контрактів:
Саудівська Аравія придбала десять батарей системи ППО Cheongung M-SAM II та зенітні ракети до них. Заявляється, що ця система здатна перехоплювати балістичні ракети. Вартість контракту склала $3,2 млрд.
Австралія замовила 129 бойових машин піхоти AS21 Redback на суму $4,5 млрд.
Румунія замовила щонайменше 300 основних бойових танків К2 вартістю близько $7 млрд.
Одним з головних клієнтів для K-Bangsan є Польща. Армія цієї країни поповниться самохідними гаубицями К9 й боєприпасами до них, аналогом РСЗВ HIMARS під назвою K239 Chunmoo та легким винищувачем FA-50.
Якщо вам щось треба, то у K-Bangsan, скоріш за все, це є. Це дійсно онлайн-супермаркет озброєння, де можна придбати все, якщо на вашому рахунку є гроші.
Реклама за допомогою бойових дій
Правильною тактикою для продавця зброї є реклама реальними бойовими діями. Україна вже стала справжнім трампліном для деяких оборонних компаній: канадська Roshel за два роки війни виросла вдвічі. Більш старі та відомі виробники зброї, як-от Rheinmetall, також бажають використати війну у власних маркетингових цілях. Корейські компанії не є винятком і також зацікавлені у випробуванні своєї продукції реальними умовами бою, тому можна сподіватись, що вони не дозволять керівництву країни відійти назад у своєму рішенні військово допомагати Україні.
155-мм боєприпаси
Вагому частину втрат у сучасній війні наносить артилерія, тому постачання боєприпасів до неї - це одна з найбільш пріоритетних задач. Поза сумнівом, корейський ВПК потужний та здатен виробляти значну кількість боєприпасів, але він залишається ВПК мирного часу. Корейські заводи випускають приблизно 200 000 тисяч 155-мм боєприпасів на рік: це приблизно 60% від обсягу американського виробництва. Але це на 100 тисяч менше, ніж російська армія використовує в Україні щомісяця. Для сталого постачання боєприпасів потрібно наростити їх виробництво, і це потребує бажання, часу та фінансування. Якщо щодо бажання сумнівів не виникає, то час та фінансування викликають питання.
Корея ретельно вивчає досвід війни в Україні та усвідомлює, що їх запасів не вистачить для повномасштабної війни проти шаленого сусіда. На думку авторів досліджень, снаряди 155-мм калібру Сеулу закінчаться через тиждень повноцінного конфлікту з Пхеньяном. Через це все виробництво йде на склади.
Що може дати Корея прямо зараз?
Причіпні гаубиці корейської армії на 70% складаються з систем калібру 155-мм. Решта - це калібр 105-мм. Згідно з планами корейського військового керівництва, причепні 105-мм гаубиці мають поступово вивести з експлуатації, передати резервним підрозділам або переробити на самохідні (К105А1) - ці процеси мали завершитися до 2020 року. При цьому, на складах має лишитись понад 3 000 000 снарядів калібру 105-мм. Передача певної кількості цих боєприпасів Україні може відбутися відносно швидко та не вдарить по боєздатності корейського війська. Українська армія має не так багато гаубиць калібру 105-мм. Згідно даних з відкритих джерел, союзники передали нам не більше 150 одиниць подібних артилерійських систем. Проте Корея має щонайменше 1700 гаубиць калібру 105-мм, серед яких домінує KH-178. Зважаючи на те, що ці гаубиці виводяться з експлуатації, їх передача Україні стає логічним кроком.
Танки Т-80 та БМП-3
На озброєнні корейського війська на цей момент є приблизно 40 танків Т-80У та стільки ж БМП-3. Корея отримала їх в середині 90-х від росії як часткове погашення зовнішнього боргу. Наразі ця техніка виведена з бойових частин та використовується на навчаннях, де грає роль північнокорейської техніки. Передати ці танки та БМП Україні виглядає найочевиднішим та найпростішим рішенням.
Що можна отримати в середній та довгостроковій перспективі.
Перше - це засоби ППО. Далі за пріоритетністю йдуть артилерійські гармати калібру 155-мм, бойові машини піхоти та бронетранспортери. Розглянемо найбільш очевидні сценарії отримання кожного виду озброєння.
Протиповітряна та протиракетна оборона
Основою корейського протиповітряного захисту є американські Patriot. Але існують і власні розробки. Головною системою корейського виробництва як для експорту, так і для власної армії є Cheongung II (KM-SAM та M-SAM). Ця система середньої дальності здатна збивати літаки в радіусі 40 км та перехоплювати балістичні ракети на висоті до 20 км. Малоймовірно, що ми зможемо отримати подібні новітні системи озброєння, однак Cheongung II може нівелювати передачу американських систем MIM-23 Hawk на озброєнні країни, з якими українські військові вже знайомі.
Ми вже знаємо приклад успішної співпраці США з іншим азійським союзником, Тайванем. У 2023 році американці викупили деякі MIM-23 Hawk, які Тайвань планував вивезти з експлуатації, та передали Україні. Цілком можливо, що Корея також може передати свої MIM-23 Hawk Україні за аналогічною схемою - корейська армія має в наявності вісім батарей цієї системи.
Артилерійські системи калібру 155-мм
Південна Корея виробляє власні гаубиці калібру 155-мм з 1983 року. Основою причіпної артилерії є гаубиця KH-179 виробництва компанії Hyundai. Вона вміє стріляти усіма наявними боєприпасами НАТО. Корея має близько тисячі таких гармат на озброєнні. Оскільки KH-179 досі знаходиться у виробництві, надіслати Україні декілька десятків гаубиць в обмін на нове замовлення не буде великою проблемою. Також Корея має на зберіганні невідому кількість американських гаубиць М114 - 155-мм систему часів Другої Світової, що вже використовується Збройними силами України.
Щодо корейського артилерійського парку самохідної артилерії: українські військові частково знайомі з відомою К9 (польські Krab збудовані на корейському шасі від цієї машини) та вже освоїли американську М109.
Бойові машини піхоти
Корейська армія на початку 2000-х років розпочала заміну своїх бойових машин піхоти. До цього моменту основною конячкою корейською механізованої піхоти була К200, яку виробляла компанія Daewoo. В ній легко вгадується американський бронетранспортер М113, посилений додатковим бронюванням та озброєнням. Проте зараз корейська армія поступово відмовляється від них на користь нової БМП К21, яка надходить на озброєння та активно експортується. Всього корейська промисловість виробила понад 2300 одиниць К200, з яких 500 вже відправлено на зберігання. ЗСУ можуть отримати певну кількість цих машин та використовувати їх і як бойові машини піхоти, так і як бронетранспортери.
Малоймовірні постачання
Південнокорейський аналог HIMARS під назвою K239 виробляється з 2014 року. На озброєнні корейської армії перебуває приблизно 200 одиниць таких установок та близько 60 одиниць М270, добре знайомих українцям. Але варіант передачі цього озброєння слід вважати малоймовірним. На відміну від гаубиць, кількість ракетних систем не така значна. Представляється сумнівним, що корейська армія віддасть бодай якусь значну кількість таких систем.
Також корейська армія має на озброєнні понад 2000 танків. Основний бойовий танк К1 є копією американського М1 Абрамс. Але він ніколи не поставлявся на експорт. Усі написи в танку та в технічній документації корейською мовою. До того ж, К1 досі є основою танкового парку, тому його експорт може погіршити обороноздатність держави. Все вказує на те, що постачання цієї машини є, на жаль, неможливим.
Проте на зберіганні знаходяться сотні танків М48, тож у разі гострої необхідності вони зможуть стати у нагоді.
Фінансові та логістичні труднощі
Південна Корея створює враження гіпермаркету озброєння, де є все, що захочеш. Однак цей маркет має два недоліки: вартість та відстань.
Логістичні труднощі - головний "мінус", коли йде мова про постачання боєприпасів від Північної Кореї до росії. Експерти та аналітики вважали, що процес доставки снарядів з азійської частини рф до європейської занадто складним та дороговартісним. Логістичні витрати стануть більшими за вартість самих боєприпасів, що, нібито, мало б стати головним аргументом проти такої схеми постачання. Тим не менш, не дивлячись на економічну збитковість, росія за допомогою північнокорейських снарядів зуміла частково закрити свої потреби на фронті.
Україна також може скористатись подібним сценарієм, однак має дуже обмежені ресурси. Враховуючи, що логістичні маршрути між країнами відсутні, чи не єдиним фінансовим донором та транспортним посередником можливої співпраці між Україною та Південною Кореєю стають США - фактично тільки вони або їхні тихоокеанські партнери можуть купувати південнокорейське озброєння для України та транспортувати його.
Якщо уряд Південної Кореї вирішить надати Україні летальну зброю, США отримають доступ до значних запасів здебільшого американської техніки та боєприпасів, що зберігаються на складах в Південній Кореї. Цю зброю США зможуть викупити або взяти в оренду, потім доправити на свою територію, де, ймовірно, змішають з власною продукцією, а потім відправлять до Європи. Напрацювання цієї "схеми" займе трохи часу. Скільки - складне питання, але ми вважаємо найбільш реалістичним термін у пів року. За цей період постачання зможе вийти на більш менш пристойний рівень.
У автора статті є власний YouTube-канал. Підписуйтесь.