Євген Прігожин: шлях від тюрми до російської державотворчості

Особистість Євгена Пригожина посіла видатне місце в інформаційному просторі з початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Ця стаття є першим системно-аналітичним розслідуванням біографії Євгена Пригожина та становить цінність для тих, хто хоче зрозуміти хто саме та яким чином стоїть за воєнними злочинами рф в Україні та інших частинах світу.

Здебільшого Євген Пригожин відомий як лідер приватної військової компанії “Вагнер”: терористичного угрупування, яке виконувало військові завдання на Сході України, в Сирії та Лівії, а також у Центральноафриканській республіці. ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина знаходиться під санкціями США, ЄС та Японії, звинувачується у порушенні прав людини та воєнних злочинах різного ступеню тяжкості. Сам Пригожин та члени його родини потрапили у санкційні списки раніше за “Вагнер” через свою активну діяльність на території росії, результатом якої стало втручання у вибори президентів США та інші не менш тяжкі звинувачення.

Пригожин – виходець з російської колонії суворого режиму, який побудував кар’єру завдяки зв’язкам із кримінальними авторитетами. Бізнес, підтримуваний криміналітетом, поступово наблизив Пригожина до державних справ російської федерації. Він один із головних ідеологів війни в Україні та близький друг володимира путіна, ще з часів коли той був помічником мера Санкт-Петербурга. Пригожин пройшов довгий шлях від особистого “кухаря” путіна, коли організовував статусні обіди майбутньому президенту росії, до найбільшого підрядника Міністерства оборони російської федерації.

Розбираємось у заплутаній біографії Євгена Пригожина, його тюремному минулому, зв’язках з російським істеблішментом, шляху становлення як бізнесмена, військовій активності та афілійованих особах усіх його численних бізнесів. Розкриваємо схеми по обходу санкцій через членів родини Пригожиних, та робимо екскурс у російський криміналітет.

Ранній період: дитинство, тюрма, перший бізнес після ув’язнення

Євген Пригожин народився 1961 року: чи то у Санкт-Петербургу, чи то у Мурманську – точної інформації про місце народження немає. З раннього віку вітчим надихнув Євгена на заняття лижним спортом, які пізніші переросли у вступ до спеціалізованої школи-інтернату. Закінчивши школу у 1977 році, він досить скоро, лише за пару років отримав першу судимість. Тоді у 1979 суд засудив його за крадіжку умовно, цей строк не налякав майбутнього лідера “вагнерівців”, і ще через два роки він отримав по-справжньому значний вирок: у 1981 суд засудив його до 13 років позбавлення волі у колонії посиленого режиму за статтями “крадіжка”, “розбій”, “шахрайство”, “залучення неповнолітнього до злочинної діяльності, жебрацтву, проституції, азартних ігор”.

Згідно з запитом ЗМІ щодо деталей кримінальної справи Пригожина, він разом з поплічниками напав на жінку біля під’їзду та пограбував її. Здобиччю крадіїв стали золоті сережки вартістю 50 радянських рублів та чоботі, які ті зняли з непритомної після побиття. Також у матеріалах справи значаться чотири випадки попередніх пограбувань квартир із “нанесенням значної матеріальної шкоди власникам”, які скоїли Пригожин та змовники: сума награбованого склала на той момент 177, 980, 1610 та 250 радянських рублів відповідно. Усього на рахунку Пригожина та його поплічників значаться 6 кримінальних епізодів. Останній пограбунок закінчився провалом через те що крадіїв помітили на місці злочину.

У матеріалах справи зазначено, що один з учасників кримінальної групи Пригожина був ухилянтом від обов’язкового лікування сифілісу, який знайшли у нього незадовго до затримання. Також серед змовників була неповнолітня особа, щодо якої адвокат Пригожина вносив клопотання нібито його підзахисний не знав про справжній вік учасника групи. Але суд відхилив ці клопотання.

Так Євген Пригожин став ув’язненим радянського табору посиленого режиму, і почав відбувати покарання у колонії-поселенні.

"Педофіл Женечка" та сексуальні зв’язки в колонії

У книзі “Путинбург” російського журналіста Дмитра Запольського є глава з назвою “Педофіл Женечка”, присвячена Пригожину. Згідно з книгою, саме так називали Пригожина на зоні, і саме через сутенерство та залучення неповнолітніх до проституції він і був засуджений.

Згідно з опублікованим судовим рішенням, одна зі статей за якими був засуджений Пригожин, дійсно додатково передбачає залучення неповнолітніх до проституції, але про такі дії Пригожина у самому рішенні не йдеться.

Повертаючись до глави “Педофіл Женечка”, присвяченій Пригожину, знаходимо опис візиту автора книги до першого ресторану Пригожина “Старая таможня” на запрошення його знайомої, колишньої проститутки та ескортниці, яка розповідає йому, що Пригожин на зоні був “опущеним” та співпрацював з адміністрацією колонії.

Версію про вступ до одностатевих сексуальних зв’язків також підтверджує випадок, що стався у листопаді 2022 року: тоді російські ЗМІ та телеграм-канали розповсюдили відео із чоловіком, який представився “вором в законе” Сашою Курарою та розповів, що у 1980-ті він був співкамерником Пригожина. Він також заявив, що під час відбування покарання на зоні Пригожин був “опущеним”, зокрема мав пасивний сексуальний зв'язок із Курарою.

У житті Пригожина, згідно з книгою “Путинбург”, був ще один випадок сексуального характеру, про який варто розповісти. Одна з офіціанток плавучого ресторану навпроти Меншиковського палацу, що належав Пригожину (йдеться про New Island), розповіла про власне жорстоке зґвалтування охоронцем ресторану за наказом Пригожина, який спостерігав за процесом. Зґвалтування відбувалось у господарських приміщеннях ресторану. Під час зґвалтування було використано пляшку з-під вина. Такий наказ Пригожин надав охоронцю через те, що дівчина заборонила своєму 15-річному братові наближатись до ресторану, бо хлопець хотів там працювати, а Пригожин проявив до нього надмірну, на її думку, увагу. Після зґвалтування “за мовчання” дівчині дали тисячу доларів.

Історія з ув’язненням закінчилась раніше, аніж термін тримання під вартою добіг свого кінця за рішенням суду. У 1988 Пригожин був помилуваний, і вже у 1990 році вийшов з колонії-поселення. З цього часу починається новий етап в житті героя нашого розслідування, етап побудови бізнесу та налагодження зв’язків.

Перші гроші після звільнення з в’язниці

Одразу після виходу з колонії-поселення, у 1990 році, Євген Пригожин організував у Санкт-Петербурзі бізнес з продажу хот-догів. За його словами, місячний прибуток складав тисячу доларів, за умови що з кожної точки продажу “доводилось платити бандитам по 100$”. Вести цей бізнес йому допомагав вітчим, а гроші з оборудок “рахувала на кухні мама”. Продаж хот-догів дозволив Пригожину накопичити перший капітал і продовжити кар’єру бізнесмена у галузі громадського харчування.

Одначе одразу після “хот-догів” історія Пригожина пов’язується з іменами кримінальних авторитетів.

Приблизно у 1991 році Пригожин зустрів колишнього однокласника по спортінтернату – Бориса Спектора. Він був “одним з перших пітерських підприємців”, і на той момент вже планував розширювати бізнес. Спектор займався розвитком казино, а Пригожина він покликав керувати першою мережею приватних продовольчих магазинів "Контраст".

«Мережа користувалася тоді шаленою популярністю – інші магазини ще не перебудувалися з радянського асортименту, а в трьох магазинах "Контрасту" був великий вибір продуктів, покупці їхали сюди з усього міста»

Достеменно відомо, що з 1991 по 1997 роки Євген Пригожин мав 15% у мережі супермаркетів “Контраст-24”. Вірогідно, цілеспрямованість Пригожина в організації бізнесу з продажу хот-догів, що не був характерним для рф у 90-ті, також сприяла його фінансовій підтримці з боку Спектора у розвитку перших пітерських супермаркетів.

Борис Спектор відкрив для Євгена Пригожина світ великого бізнесу. Колишній в'язень колонії-посилення, після продавець хот-догів і керівник мережі магазинів Спектора “Контраст” – Пригожин продовжив поглиблювати свої знайомства і набувати необхідних навичок для відкриття власного великого бізнесу.

Нові знайомства молодого Пригожина: Горбенко, Мірілашвілі

З 1995 по 2019 роки Пригожин був серед співзасновників організації “Невский Союз”, що спеціалізувалась на ресторанах. Інші співзасновники організації – це власники першого у Санкт-Петербурзі казино “Конти”: Борис Спектор, Ігор Горбенко та Михайло Мірілашвілі. Останній також відомий як “Миша Кутаисский”.

В майбутньому саме ігорний бізнес познайомить Пригожина з путіним, але до цього знайомства його головними бізнес-партнерами залишались Спектор, Горбенко та Мірілашвілі. Це партнерство хоча й було вигідним для Пригожина, не було рівним: він був керівником окремих компаній та організацій, офіційними засновниками яких були Горбенко та Мірілашвілі. Таким чином Пригожин отримав необхідні зв’язки та бізнес-навички, але довгий час залишався в тіні своїх більш відомих партнерів.

Про велику роль Михайла Мірілашвілі у становленні путінських еліт красномовно говорить факт його дружби з колишнім мером Санкт-Петербурга Анатолієм Собчаком. Згідно з публікаціями російських ЗМІ, Мірілашвілі фінансував передвиборчу кампанію Собчака. З травня 1990 року радником Собчака був путін. Після обрання Собчака мером, путін очолив комітет із зовнішніх зв'язків мерії, з 1992 став заступником мера, потім — першим заступником, обіймав цю посаду до 1996. У цей період у мерії Санкт-Петербурга працювала так звана “команда Собчака”, серед якої був зокрема Дмитро Медведєв та Сергій Наришкін, чинний голова служби зовнішньої розвідки російської федерації.

Михайло Мірілашвілі також пов’язаний із великою українською IT-компанією Plarium, яку у 2017 році купив австралійський виробник ігрових автоматів та розробник онлайн-ігор Aristocrat Leisure Limited за $500 мільйонів. До цього, за інформацією Calcalist.co.il, родина Мірілашвілі володіла сумарно ~40% Plarium: Михайло – 22%, його син В'ячеслав – 16,4%, решта акцій належала засновникам.

Для Пригожина знайомство та партнерство з Мірілашвілі – це шлях до Собчака, а потім і до путіна. Шлях, який Пригожин пройшов з великим бажанням.

Гральний бізнес та знайомство з путіним

Згідно з публікацією, Пригожин познайомився з чинним президентом рф володимиром путіним у 1991 році. Цим знайомством Пригожин зобов'язаний гральному бізнесу. Тоді вони обидва, Пригожин та путін, були другорядними партнерами “по-справжньому великих бізнесменів”. Схожість їх положення та амбіцій не залишила цим двом шансів – знайомство між майбутніми терористами відбулося.

Значно пізніше, у 2018 році, Пригожин отримає прізвисько “кухар путіна” через публікацію Associated Press, які описали його як людину, що заслужила довіру путіна через його шлунок. Але встановленню довірчих відносин передувала не тільки гарна їжа, а ще й десятки років взаємодії у бізнес-сфері.

Засновниками першого у Санкт-Петербурзі казино “Конти” були вже добре відомі нам Спектор, Горбенко та Мірілашвілі. Останній був у тісних зв’язках з Собчаком, який мав путіна заступником, що відповідав за гральний бізнес та готелі. Пригожин, як ми казали раніше, не був рівним серед власників казино, але був їхнім партнером – він виконував роль керівника в окремих відгалуженнях компанії.

Так Пригожин і путін почали співпрацювати у межах партнерських відносин – вони обидва виконували управлінські функції в компаніях людей, від яких залежали. І обидва постійно хотіли більшого.

Після отримання досвіду керування великими проєктами ресторанного та грального бізнесів, а також впливових знайомств – Пригожин вирішив надалі робити бізнес самотужки. За інсайдом, він був змушений платити відступні Спектору, Горбенко та Мірілашвілі, що також свідчить про їхні інвестиції на старті його діяльності та його нерівне положення у рамках партнерства.

Самостійний бізнес Пригожина: ресторани, кейтеринг та фастфуд

У 1996 році Пригожин відкрив у Санкт-Петербурзі перший ресторан високої кухні “Старая таможня” (Стара митниця) у будівлі Зоологічного інституту РАН. Його співзасновникомбув Кирило Зімінов. У книзі “Путинбург” щодо першого ресторану Пригожина вказано, що він був проспонсорований московським крадієм на прізвисько “Дед Хасан”.

Після цього все у тому ж 1996 році Пригожин відкрив ресторан російської автентичної кухні “На здоровье!”, який не відзначився у подіях, важливих для нашого розслідування.

Наступний проєкт Пригожина, який ми будемо вивчати довго та детально – це ресторан “Конкорд”, що був зареєстрований як організація "Конкорд менеджмент и консалтинг" з КВЕД по діяльності ресторанів та послугам доставлення харчових продуктів. В цьому ж році Пригожин відкрив кейтеринговий напрямок “Конкорда”, який по-справжньому був пущений в дію значно пізніше – лише у 2011 році, коли “Конкорд” почав забезпечувати готовими обідами школи Північного та Південно-Східного округів Москви.

публікацією понад 209 мільярдів рублів (майже 3,2 мільярда доларів)

Наступним за хронологією став відкритий у 1998 році ресторан “New Island” на теплоході, що став новим популярним місцем зустрічей серед фінансової та політичної еліти тодішньої російської федерації. Місце стало настільки відомим, що вже за три роки – у 2001 на борту “New Island” проходила вечеря президентів рф та Франції володимира путіна та Жака Ширака. А у 2002 в ресторані путін приймав експрезидента США Джорджа Буша.

Також Євген Пригожин з 2002 до 2012 розвивав мережу швидкого харчування “Блин! Дональтс”, яка пізніше була закрита. Але для нашої розповіді ця мережа не має значення, оскільки з початком президенства путіна з травня 2000 року – Пригожин зайнявся куди більш значущими проєктами, у сфері будівництва та військового забезпечення російської федерації. В цей бізнес входив вже дорослий Пригожин, з грошима, зв’язками та твердою впевненістю що далі буде тільки більше, краще та вигідніше.

Великий бізнес Пригожина: будівельні проєкти, орендний прибуток, співпраця з Міністерством оборони російської федерації

Протягом наступних років Євген Пригожин мав великі успіхи у сфері будівельного бізнесу. У наведеній вище таблиці відображені найбільші будівельні проєкти Пригожина, маленькі проєкти та партнерську участь у невеликих будівництвах ми навмисне залишили поза увагою.

Для керування усіма своїми будівельними проєктами, Євген Пригожин використовував та продовжує використовувати три юридичні особи: ООО “Инвестотель”, ООО “Ритм” та ООО “Русский ампиръ”.

ООО “Инвестотель” засновано між 2003 та 2006 роками, і юридично підпорядковується організації Пригожина “Конкорд менеджмент и консалтинг”. Дві інші юридичні назви – ООО “Ритм” та ООО “Русский ампиръ” – є самостійними, заснованими у 2006 році та 2004-2009 роках відповідно. Усі ці організації спеціалізовані на управлінні та здачі в оренду житлової та нежитлової комерційної нерухомості.

У справі забудови цікавим є конфлікт Пригожина з урядом міста Санкт-Петербург: він судився з адміністрацією міста і вигравав справи, пов’язані з виділенням землі під забудову. У жовтні 2022 року цей конфлікт загострився: тоді під час прем'єри російського фільму-бойовика “Лучшие в аду” на платформі соцмережі ЯRUS, одним із продюсерів якого виступив Євген Пригожин, губернатор Санкт-Петербургу Олександр Бєглов заборонив перегляд фільму у місті. Після цього у листопаді Пригожин подав до генпрокуратури росії та у ФСБ рф позов з вимогою перевірити губернатора Бєглова за статтею про державну зраду.

Контракти з Міністерством оборони росії

З травня 2012 року, коли володимир путін розпочав свій третій строк на посту президента російської федерації, компанії Пригожина почали вигравати державні тендерні закупівлі та переймати на себе компетенції колишніх державних монополістів.

У 2012 ОАО “Военторг”, засноване міноборони рф, почали готувати до ліквідації, щоб передати активи по забезпеченню харчуванням військових до компанії Пригожина “Конкорд”. На базі колишніх магазинів та складів планували заснувати рітейл-компанію. Оцінка прибутку російської держави від передачі активів склала $1 мільярд. Оцінку заробітків Пригожина від цієї угоди порахувати майже неможливо: у цій схемі брав участь особисто володимир путін та інші відомі російські можновладці, уся інформація ретельно приховувалась.

Вже за два роки після ліквідації державного монополіста “Военторг” та передачі повноважень компанії до організації “Конкорд” Євгена Пригожина, стався ще один значний випадок. У 2014 міністр оборони рф Сергій Шойгу запропонував перетворити компанію “Оборонсервис” на комерційну структуру, оскільки у діяльності “Оборонсервис” були виявлені розкрадання. Функції компаній, що входять у “Оборонсервис”, у справах реконструкції та обслуговування військових містечок було вирішено передати комерційній структурі.

Так підрозділи “Оборонсервис” під назвою ОАО “Славянка”, “Оборонстрой” тв “РЭУ” підлягали передачі комерційній структурі, і одним з головних претендентів стала організація “Мегалайн”, якою володіє Євген Пригожин через “Конкорд менеджмент и консалтинг”. Так воно і сталося. З цього часу прибутки Пригожина збільшились у декілька разів внаслідок отримання державних тендерів.

Тоді Сергій Шойгу ще навіть не підозрював, що цим рішенням він створив собі потужного конкурента, який захоче відібрати собі ще більше влади. У тому числі у воєнній сфері.

У період з 2014 по 2015 організація “Конкорд” Євгена Пригожина виграла державних тендерів на суму 10,3 мільярда рублів (понад 231 мільйон доларів) – на прибирання у казармах та навчальних закладах міноборони рф. Загалом у 2015 компанії, пов'язані з Пригожиним, за оцінкою “РБК”, виграли тендери від міноборони на послуги кейтерингу, прибирання та будівництва на 68,6 мільярда рублів (понад 1,5 мільярда доларів).

Але ці суми стосуються тільки тих компаній, які прямо пов’язані з Євгеном Пригожиним. Адже афілійованих компаній, потенційним бенефіціаром яких на той момент був Пригожин, існувало значно, значно більше. Наведемо приклад.

• У 2015 компанії, які, ймовірно, пов'язані з “Конкордом” – виграли тендери дочірньої компанії Міноборони рф на 26 мільярдів рублів (приблизно 600 мільйонів доларів) на комунальні послуги для військових містечок у московській, Брянській та Тверській областях рф.
• Раніше, цього ж року, компанія “Мегалайн”, яка прямо афілійована з Пригожиним, отримала контракт на будівництво військової бази у Білгородській області. Ця ж компанія виграла тендер на швидкомонтоване військове містечко за 161 мільйон рублів (понад 3,5 мільйона доларів) в Омській області.

Таким чином, на кінець 2015 року участь Євгена Пригожина у державних та військових справах російської федерації стала не просто значною, вона стала критично важливою для державотворчості. Але станом на зараз ми розглянули масштаби діяльності Пригожина лише в одній площині. Насправді ж його паралельна діяльність, пов’язана із медіамовленням, пропагандою та військовими справами, була анітрохи не менш значною.

Євген Пригожин, пропаганда та війна: діяльність “фабрики тролів” та ПВК “Вагнер”

Згідно зі ЗМІ, Пригожин з 2014 фінансував та курував “Агентство интернет-исследований” або “фабрику тролів”, також відому як “Internet Research Agency” (IRA), що була організована у 2013. Її метою було розміщення у мережі дописів провладного та антиопозиційного характеру. Згідно з публікацією, IRA постійно змінювала юридичні особи. У 2018 Facebook заблокував 115 акаунтів у Facebook та Instagram та 138 Facebook Pages, які були пов'язані з IRA.

Діяльність “фабрики тролів” Євгена Пригожина, незалежно від зміни юридичних назв, прямо пов’язана із виправданням агресивних загарбницьких дій російської армії. Зокрема, насильницька анексія Криму та початок військових дій на Донбасі були реалізовані за медійної підтримки ботів Євгена Пригожина.

Також Пригожин є засновником організації “Аурум”, що спеціалізується на розповсюдженні кінофільмів і ТБ-програм, та має відношення до “фабрики тролів”. В меншому ступені Пригожин фігурує серед співзасновників або партнерів у інших компаніях, які також пов’язані із медійною активністю “фабрики тролів”. Зазначимо що масштаби активності “фабрики тролів” Євгена Пригожина по-справжньому оцінити неможливо. Але у контексті російської федерації він володіє найбільшою кількістю штучно створених акаунтів, що забезпечують медійну підтримку режиму володимира путіна.

Далі розглянемо тільки ту інформацію, яка має визначне місце або тісно пов’язана з організацією та підтримкою війни в Україні.

“Федеральное агентство новостей” Євгена Пригожина використовувало один і той самий тег Google Analytics UA-53159797 у 2014-2016 роках для власного сайту riafan.ru, та ще 12 інших сайтів політичного спрямування серед яких: emaidan.com.ua, kiew-news.com, kievsmi.net – ці три сайти були активні у 2014-2015 в Україні, і є неактивними на грудень 2022. Цей же тег аналітики фігурував у 2015 у розслідуванні про російські ресурси, що працювали в Україні та були пов`язані з “фабрикою тролів”, зокрема в тексті йдеться про emaidan.com.ua. Цей же тег UA-53159797 використовувався для lifeukraine.com.ua у 2016. У 2014 lifeukraine.com.ua функціонував як новинний сайт, який публікував новини із маніпулятивними та емоційними заголовками, які дискредитували українську владу.

Проаналізована активність свідчить про те, що діяльність Євгена Пригожина пов’язана у тому числі з процесами дискредитації української влади та проведенні інформаційних атак на українське політичне керівництво. Поодинокі підтвердження цієї гіпотези скоріше за все не стануть більш численними через припинення підтримки роботи окремих сайтів або переорієнтування їх діяльності. Однак сам факт такої активності багато говорить про сферу компетенцій компаній Пригожина.

Втручання ботів Пригожина у вибори президентів США

У 2018 Міністерство юстиції США звинуватило IRA та її працівника Артема Ліфшица у втручанні в американські політичні процеси та вибори у 2016. Згідно з судовим позовом, проєкт мав назву Lakhta та був розгорнутий у США з 2014. IRA було прикриттям для розгортання Lakhta у США, а Артем Ліфшиц – одним з ключових співробітників американського напрямку. Для реєстрації онлайн на американських ресурсах та участі в політичних дискусіях, учасники проєкту купляли злиті американські документи онлайн та використовували їх у своїй діяльності, поляризуючи та радикалізуючи політичні дискусії онлайн на чутливі теми: володіння зброєю, ЛГБТ, расові конфлікти тощо. Однак при перевірці гіпотези про наявність зв’язків між IRA та компаніями Дональда Трампа, розслідування цих зв’язків не виявило.

У липні 2022 Держдепартамент США оголосив нагороду до $10m за відомості про осіб, які займаються втручанням в американські вибори з-за кордону. У заяві говорилося, що влада США шукає інформацію про ”Фабрику тролів”, Євгенія Пригожина та пов'язані з ним організації та афілійовані з ним особи.

У листопаді 2022 пресслужба Пригожина опублікувала підтвердження Пригожина, його позитивну відповідь на запитання “Russia News” про втручання рф у вибори в Конгрес США 2022 року.

На цьому серед активностей Євгена Пригожина, про яке ми ще не встигли розказати, залишається тільки ПВК “Вагнер” та численні махінації за участі його родини по обходу накладених на них санкцій. Продовжимо нашу розповідь саме в такому порядку.

ПВК “Вагнер”: незаконне військове формування на службі у путіна

Приватна військова компанія “Вагнер”, також відома як “Группа Вагнера” (Wagner group / PMC Wagner) – це російське недержавне військове формування, створене у ~2013 та підконтрольне Пригожину. З 2014 група діяла на території України, а згодом – Сирії. Проте існує інформація щодо загибелі російського найманця у Сирії у 2013.
У 2017 ПВК “Вагнер” була включена до санкційного списку США, що й закріпило її назву (“PMC Wagner”). У 2021 ЄС ввів проти ПВК санкції через підрив територіальної цілісності та суверенітету України, дестабілізацію ситуації у Сирії та Лівії, та порушення прав людини.

У 2022 після початку повномасштабної війни рф проти України, на ПВК “Вагнер” були також накладені санкції зі сторони Японії. Додатково зауважимо, що ООН та Франція звинувачують групу у зґвалтуваннях та пограбуваннях у ЦАР.

Низка ЗМІ повідомляли про наявність тренувальної бази групи в Краснодарському краї, та про наявність реабілітаційного центру в Геленджику, який раніше ЗМІ вважали "дачею Пригожина". OSINT-спільнота Molfar має підтвердження інформації про тренувальний полігон ПВК “Вагнер”, який, одначе, знаходиться не у Краснодарському краї, а у Ленінградській області. Ми отримали це підтвердження під час дослідження іншого екстремістського неонацистського формування під назвою ”ДШРГ Русич”, яке також брало участь у війні на сході України, російській інтервенції в Сирію та російському вторгненні в Україну 2022 року у складі російських військ.

Відомо, що у 2017 році “ДШРГ Русич" проводило тренування неповнолітніх дітей військовим дисциплінам на майданчиках, що належать Міністерству оборони рф. Ймовірно, тренування представниками “Русич” було профінансовано з державного бюджету росії. Також ЗМІ вказували на можливий зв'язок “ДШРГ Русич” з “ЧВК Вагнера”. І лідер “русичів” Мільчаков, і номінальний лідер групи “Вагнера” Дмитро Уткін – служили у 76-ій гвардійській десантно-штурмовій дивізії ВДВ. У 2017 році найманці “ДШРГ Русич” на чолі з Олексієм Мільчаковим приєдналися до "ЧВК Вагнер", після чого їх перекинули на Близький Схід для участі у війні та підтримці військ Башара аль-Асада.

Під час листування з представниками “ДШРГ Русич” нам вдалось отримати підтвердження про розміщення тренувального полігону групи у Сертолово, Ленінградська область, район “мідного заводу”.

Виходячи з тісних зв’язків керівних ланок обох збройних формувань, і вищої ієрархії бойовиків Пригожина, можна зробити висновок що тренувальний полігон належить саме “вагнерівцям”. А “ДШРГ Русич” використовують тренувальні бази “Вагнер” в обмін на участь у збройних конфліктах, вигідних та підтримуваних російською федерацією. Також зауважимо, що фінансування бойовиків в усіх випадках вказує на Євгена Пригожина та прямо пов’язаних із ним осіб.

Що стосується особливостей фінансування, то "ЧВК Вагнер" не значиться ані в силових відомствах, ані в реєстрі юридичних осіб, а її бійці відсутні у формулярних списках особового складу. Відповідно до ЗМІ, керування групи здійснює головне управління генерального штабу збройних сил росії.

Сам Євген Пригожин довгий час заперечував зв’язок із ПВК “Вагнер”. Однак під час загострення військових дій в Україні, З липня 2022 з'явилися повідомлення про відвідування в'язниць Пригожиним з метою вербування ув'язнених для вступу у ряди “вагнерівців”. А вже у вересні з'явилося відео з підтвердженням вербування. У листопаді 2022 ЗМІ опублікували інформацію, що у війні з Україною загинуло понад 500 ув'язнених, завербованих групою.

Тоді у вересні 2022 року пресслужба "Конкорд" опублікувала лист Пригожина, в якому він підтвердив, що є творцем "ЧВК Вагнер", а також заявив, що намагався не афішувати свій зв'язок з "Вагнером", щоб "не підставити нікого з членів групи". У тому ж місяці Пригожин з'явився на похороні загиблого найманця з "Вагнера".

Якщо не вдаватись у всім відомі подробиці щодо діяльності ПВК “Вагнер”, то загальні висновки будуть виглядати наступним чином: “вагнерівці” є приватною армією особисто володимира путіна, яку утримує для нього Євген Пригожин. Попри свою незаконність та невизнаність, ПВК “Вагнер” продовжують діяльність в інтересах російської федерації та навіть отримують все більші привілеї від уряду росії для продовження своєї діяльності.

Також заслуговує уваги “ЧВК Вагнер Центр”, інформація про створення якого з'явилась у жовтні 2022 року. Великий бізнес-центр Євген Пригожин використовує для вербування фахівців з програмного забезпечення. Таким чином Пригожин хоче створювати продукти подвійного призначення для війни проти України та підтримки збройних конфліктів в інших частинах світу.

Згідно з розслідуванням OSINT-спільноти Molfar, у хакатоні Пригожина в “ЧВК Вагнер Центрі”, брала участь команда розробників, лідер якої знаходиться у розшуку ФБР за статтями про викрадання грошей шляхом використання спеціально розроблених програм-вимагачів.

Нам залишилося розглянути родину Євгена Пригожина, та ступінь участі його родичів у бізнесах лідера ПВК “Вагнер”.

Родина Євгена Пригожина та їх участь в обході накладених санкцій

Перше, що потрібно знати про родину Пригожиних – вони достатньо згуртовані для того, аби мати спільні бізнеси, юридичні особи, нерухомість та партнерські проєкти. Навіть якщо вважати всі активи власністю виключно Євгена Пригожина, то можна свідчити про високий ступінь залученості членів його родини до менеджменту та адміністративного керування цими активами. Євген Пригожин використав кожного члена своєї родини у власних бізнес-інтересах, саме через це всі вони знаходяться під міжнародними санкціями на рівні із самим Євгеном Пригожиним.

Дружина Євгена Пригожина, Пригожина / Kriajeva Любов Валентинівна (26.06.1970), була максимально залучена у десятки юридичних справ свого чоловіка. Проте дуже скоро її ім’я посіло верхні рядки санкційних списків Японії, Нової Зеландії, Великобританії, США, Євросоюзу, Австралії та Канади, через що вона вийшла майже з усіх юросіб або переписала їх на сина. Станом на грудень 2022 року вона залишається засновницею лише двох організацій: ОАО “Магазин купцов Елисеевых”, ООО “Агат-А” – та співзасновницею в ООО “Музей шоколада”. На цьому й обмежується її участь у проєктах Пригожина, проте разом з чоловіком вони мають спільних дітей: Вероніку, Поліну та Павла – які допомагають своєму батькові вести одразу декілька бізнесів та керувати численними проєктами у різних сферах.

Старша дочка Євгена Пригожина, Пригожина Поліна Євгенівна (15.08.1992), буквально працює на свого батька, і при цьому фігурує серед засновниць в окремих проєктах. Статус успішного батька, скоріше за все, грає на руку Поліні Пригожиній. У 2021 році вона була працевлаштована в ООО “Лахта Плаза”, де також була засновницею з 2019 по 2020. Також в аналогічний період була засновницею в ООО “Кредо”, компанії з управління орендованою та власною нежитловою нерухомістю. А ще раніше, з 2012 по 2014 роки, згідно rupep та opensanctions, була директоркою у німецькій юрособі “Sporthorses Management GmbH”, що спеціалізувалася на розведенні коней.

Керування розкішними бізнесами та статус засновниці, що закріплює її приналежність до мільярдних активів – певно, має дуже подобатись молодій Поліні Пригожиній. Одночасно ця ситуація є вельми вигідною і для її батька, який дуже добре розуміє зручність створеного ним положення, тому активно користується іменами дітей у власних бізнес-цілях.

Однак у 2022 році все змінилося: ступінь залученості Поліни Пригожиної у бізнеси батька ставав дедалі меншим через включення її імені у санкційні списки Великобританії, США, Канади, Австралії, Японії та Нової Зеландії.
Серед всіх активів, пов’язаних із дочкою Пригожина, особливо цікавим є зв’язок з елітним готелем “Trezzini Palace”. Ось як він був знайдений: номер телефону Поліни Пригожиної (+79219316901) також підписаний як “Полина Евгеньевна Пригожина Trezzini”, що вірогідно вказує на зв'язок Поліни із петербурзьким елітним готелем “Trezzini Palace”, виконаним у стилі імперської петровської епохи. Готель розташований у палаці XVIII сторіччя, що був зведений на замовлення Петра II швейцарським архітектором Domenico Trezzini для “заможних гостей”. У готелі розташовано 21 номер люкс вартістю від $150 до $2k за добу. Домен trezzinipalace.com зареєстрований на ООО “Отель Сервис”. На цій же IP-адресі розташовані інші 13 доменів готелю, вони також пов`язані між собою тегом гугл-аналітики UA-71190327. Цей же тег розміщений на сайтах ресторанів Пригожина “Старая таможня”, “На здоровье”, “Русский китч”. Вірогідно, родина Пригожиних має певну долю в елітному готелі “Trezzini Palace”.

Далі розглянемо сина Пригожина, який став спадкоємцем активів матері, що були переписані на нього після накладення на неї міжнародних санкцій. Пригожин Павло Євгенович (18.06.1998) – син Євгена Пригожина – також активно допомагає своєму батькові керувати родинною бізнес-імперією. З 2018 року він засновник в ООО “Бета”, з 2020 року – засновник у “Лахта Парк Премиум”, “Лахта Парк” та “Лахта Плаза”, з 2022 в ООО “Турстатус”. Оскільки його ім’я довгий час залишалось поза санкційними списками, він постійно поглиблював свою причетність до батькових активів.

У 2021 році Павло Пригожин був працевлаштований одразу у кількох юрособах:

• в АО “Девелопер”, продаж нерухомості;
• в АО “Бизнеспроф”, керування нежитловою нерухомістю;
• в АО ИК "АК Барс Финанс", діяльність біржових посередників.

За заявою Пригожина, його син Павло пройшов термінову службу в російській армії, а через місяць після її закінчення вирушив до Сирії у складі "ЧВК Вагнер", у якому перебував станом на вересень 2022 року. Проте це аж ніяк не заважає юридичній участі Павла Пригожина у родинних бізнесах.

Остання з дітей Пригожина, наймолодша дитина у родині – Пригожина Вероніка Євгенівна (19.03.2005). Попри свій юний вік (на грудень 2022 року їй було 17 років), молодша донька Пригожина у вересні 2022 стала єдиною юридичною власницею пітерського готелю “Red Stars Hotel”, юрособа ООО “Редстарс”. Вірогідно, юрособа була переписана на Вероніку через те, що на грудень 2022 вона залишається єдиною у родині на кого ще не накладено санкції. Батько Вероніки звісно ж користується її ім’ям у своїх інтересах, і все говорить про те що ступінь залученості Вероніки Пригожиної в родинні бізнеси буде активно збільшуватись протягом найближчих років.

Також пропонуємо повернутись до батьків Євгена Пригожина, які по суті стали його першими бізнес-партнерами після ув’язнення. Почнемо з матері Євгена: Пригожина Віолетта Кіровна (12.01.1939) є засновницею та працевлаштованою у низці юридичних осіб свого сина.

• З 2010 по 2016 засновниця ООО “Ресурс”, будівництво житлових і нежитлових будівель, юрособа ліквідована.
• У 2014 гендиректорка ООО “Портал+”, гуртова торгівля та “Эталон”, торгівля комп'ютерами.
• У 2017 була працевлаштована в ООО “Альянс”, оренда транспорту.
• З 2019 по 2021 – засновниця фонду підтримки мистецтва “Краски жизни”, фонд продовжує працювати.

Також згідно з публікацією, матір Пригожина була власницею компанії “Конкорд”, утім записів, що підтверджують це не знайдено.

Звісно ж з часом Євген Пригожин переносив юридичні права власності з батьків на дружину та дітей, але він продовжує використовувати ім’я своєї матері для керування активами. Так само як і ім’я вітчима, якого звуть Жаркий Самуїл Фридманович (27.08.1932), і який є досвідченим інструктором з лижного спорту.

Подейкують, що саме вітчим розвинув у Пригожині любов до лижного спорту, через що той навчався у спортивній школі-інтернаті. Проте лижний спорт це одне, а бізнес-імперія – зовсім інше. Ім’я вітчима теж послужило в інтересах Євгена Пригожина: з 1997 по 2004 Жаркий був співзасновником ООО “Остров” разом із партнером Пригожина Кирилом Зіміним, ймовірно, юрособа обслуговувала ресторан “New Island”. З 2003 по 2009 Жаркий був керівником в ООО “Агат Строй”, а з 2008 по 2009 у “Продторг”, де засновницею була Любов Пригожина. Усі юрособи ліквідовані.

На 2014 вітчим Пригожина був гендиректором у “Конкорд Менеджмент Консалтинг” та гендиректором у ЗАО “Скай” (торгівля замороженими продуктами). Також у 2014 був гендиректором у “ААТ” (нині – “Агат”), який належав Пригожиній Любові. Факт того, що вітчим обіймав керівні та відповідальні посади, нехай і суто номінально – каже про повагу Євгена Пригожина до свого названого батька. І це ще раз підтверджує згуртованість родини Пригожиних, яка дає їм змогу керувати такою величезною кількістю активів одночасно.

Згідно з інсайдом, Жаркий перебував був на обліку як кримінальна особа, утім інформації про судимість не виявлено.

Про активи родини Пригожиних

Порахувати точну кількість активів, які належать родині Пригожиних, неможливо. Однак згідно з інформацією з відкритих джерел, Пригожиним належить величезна кількість майнових та немайнових активів, які знайшли відображення на балансі в численних юридичних особах Євгена Пригожина. Зокрема, родині Пригожиних належать 15 автомобілів загальною вартістю понад 300 тисяч доларів, дача на березі Чорного моря, приватна садиба, елітний ЖК, що складається з 45 будинків, яхти, літаки та інша нерухомість.

Євген Пригожин є міжнародним воєнним злочинцем, лідером терористичних формувань, що діють в різних частинах світу, і одночасно – мільярдером, успішним бізнесменом, важливою для російської федерації персоною. Попри всі свої статки та досягнення, він особисто їздить на передові позиції російських загарбників та бере участь у пропагандистських відео. Він учасник залаштункових інтриг, що відбуваються в оточенні володимира путіна. Від нього залежить функціонування російського воєнно-промислового комплексу.

Він – один зі стовпів, на яких тримається режим володимира путіна. Розв’язана в Україні війна загрожує його особистому існуванню як функціональної одиниці цього режиму. Саме тому в досягненні цілей війни він не зупиниться ні перед чим. Це робить його ще більш небезпечним, аніж можна собі уявити, прочитавши цю статтю. Він ладен використати всі свої ресурси для знищення України та підтримки путінського режиму, і він вже це робить.

Команда Molfar