«Люті», «Бобри» проти Центробанку: як удари по підприємствам руйнують плани російського уряду

Для перемоги у війні нам необхідно не просто продовжувати атаки по російським НПЗ, а й розширювати географію ударів. І ось чому.

Всі ви нещодавно мали змогу оцінити статтю Financial Times, де різні інсайдери говорять, що американці незадоволені українськими ударами по російським НПЗ. Ми не знаємо наскільки це правдива інформація. Проте, здається, що окрім внутрішньо американських причин, таке невдоволення може мати й економічну логіку, правда ж?

Ми чудово знаємо, що російська економіка та російський бюджет, залежать від цін на нафту. Якщо ми подивимось на її динаміку опісля початку ударів, то побачимо, що ціна і справді зросла:

Попри цінову стелю, це зростання означає, що доходи російського бюджету теж збільшаться, отже й грошей на військову агресію теж стане більше. Логічний умовивід – для нашого ж блага, удари потрібно припинити якнайшвидше. Але якщо все й насправді так просто, то чому російські «Іскандери» досі не розбомбили всі російські ж НПЗ? 

Російська економіка продемонструвала набагато більшу стійкість та адаптивність до санкцій та війни, ніж це було очікувано. Ключову роль в цьому зіграв російський Центральний банк, котрий зміг забезпечити макроекономічну стабільність.

Що це означає на практиці?

Всі економічні агенти російської економіки можуть ефективно планувати свої витрати та доходи на майбутні періоди, а також те, що ці плани будуть виконані. Отже, якщо ви, наприклад, підприємство з виробництва курятини, то, з одного боку, ви очікуєте, що зможете закупити достатньо кормів, палива, антибіотиків, електроенергії та інших невіддільних складових вашого виробничого процесу. При цьому за цінами, котрі ви можете собі дозволити. З іншого боку, ви очікуєте продати стільки вашої курятини та такою ціною, що покриє ваші витрати, і, навіть, дати можливість підприємству вдосконалюватись. 

Звідси, справдження очікувань щодо цін й наявності товарів та послуг – запорука економічної стабільності.

Ця стабільність відкрила дорогу для багатьох речей, що рятують економіку РФ останні два роки – від паралельного імпорту до більш ефективного використання бюджетних коштів. Фактично ЦБ РФ стоїть на сторожі спокою російської економіки, громадян та еліт. Завдяки його діям вчасно знижуються інфляція та краще збираються податки. Ці ж дії дозволяють російським агентам краще адаптуватись до санкцій та зовнішніх шоків в економіці, а російський уряд може налагоджувати військове виробництво ефективно.

Все це в купі дозволяє росіянам вести війну набагато довше, ніж будь-хто міг прогнозувати. Але іноді, стаються дуже дивні речі. Наприклад, в другій половині 2023 року в російській економіці почергово зникали то курка, то яйце. Після цього вони з'явилися, але ціни були набагато вищі. Це означає, що російська економіка стала набагато більш вразливою до випадкових подій. Зрив постачання, неврожай, природні катаклізми, чи будь-що інше — втрата доступності та прогнозованості швидко закінчується втратою контролю.

В нашому випадку «будь-що інше» це робота Головного управління розвідки по дебензинофікації Російської Федерації. Удари по НПЗ – це удари в саме серце російської економіки, бо паливо пронизує всі сфери економіки: і торгівлю, військове та цивільне виробництво. Ці удари вже призвели до падіння експорту продуктів нафтопереробки та зменшення виробничих потужностей на близько 15%.

Вчора відбулося засідання ЦБ РФ. Вже більше пів року вони борються з високою інфляцією. На ньому представники регулятора вальяжно заявили, що очікують зменшення інфляції в другій половині 2024-го року. Але що, якщо удари по НПЗ не припиняться?

Наразі російський уряд витрачає від 100 до 200 млрд рублів щомісячно для того, щоб тримати внутрішні російські ціни на нафтопродукти дешевшими за світові. Якщо удари продовжаться, ці витрати однозначно зростуть. Але і на цьому ще не все. 

Вибити ще більше нафтопереробних потужностей – і російський ринок може зіткнутися з дефіцитом пального. В такому випадку ніякі бюджетні витрати не допоможуть, адже російська економіка знову зустріне швидке зростання цін, а вальяжність ЦБ РФ щезне. Які б талановиті економісти там не сиділи, передбачити та запланувати атаки ГУР по НПЗ вони не здатні. 

Але насправді нічого не заважає піти ще далі. Ми не просто так згадували вище проблему курятини та яєць. Проблема дефіциту цих товарів була наслідком санкцій та перегріву економіки Росії. Російські виробники мали обмежений доступ до західного імпорту без якого їх виробництво неможливе, а також не могли швидко найняти робочу силу, оскільки на ринку праці РФ давно існує дефіцит кадрів. 

Ні санкції, ні перегрів нікуди не ділися. Останній рік військова та цивільна промисловість росії працює на своєму максимумі. І будь-яка випадкова або не зовсім подія конвертується в затримки, дефіцити та неконтрольоване зростання цін – підриває макроекономічну стабільність. 

Тому, якщо, наприклад, український дрон вріжеться не в черговий НПЗ, а в Рибінський молочний комбінат чи птахофабрику в Краснодарському краї - ефект буде такий самий. Виробники зіткнуться з матеріальними втратами, які конвертуються в зростання цін або фізичний дефіцит товарів. І тому або російський уряд буде змушений одразу втручатися, компенсуючи втрати виробників, збільшуючи свої витрати тут і зараз, або російський уряд буде поступово спостерігати, як підточуються та зменшуються його можливості фінансувати війну.

Розширення географії та галузевої різноманітності ударів призведе не тільки до зростання витрат. Ще воно створить, кхм, токсичну атмосферу в російському діловому середовищі. Зараз воно перебуває в комфорті політики інфляційного таргетування від ЦБ РФ. Бізнес розуміє, які витрати на нього чекають і скільки на них відкладати. А от при дронових ударах по різних обʼєктах промисловості, це розуміння вивітриться з голови російських підприємців. Вони будуть змушені діяти за найбільш параноїдальною стратегією – планувати суттєве підвищення цін, щоб компенсувати свої гіпотетичні витрати. І чим ширша буде географія та галузева різноманітність ударів, тим більшою буде параноя. Тому нам потрібно все – від ударів по найбільшим НПЗ, до чергового складу Вайлдберіс у Підмосковʼї.

Існує два великих контраргументи щодо таких ударів. Перший – чи етично атакувати цивільну інфраструктуру та промисловість ворога, це ж все-таки не військові обʼєкти? Коротка відповідь – так. Довга відповідь – макроекономічна стабільність, яку так вдало змогла сконструювати російська бюрократія, змогла зробити цю війну «довгою». І якщо на початку ця війна була війною проривів, великих територіальних надбань, то останні півтора року вона повністю перетворилася на схему ледь не ритуальних жертвоприношень, в якій Путін обмінює життя десятків тисяч людей на лічені квадратні кілометри. І більшість цих життів – російські. Тому злам макроекономічної стабільності РФ знаходиться в першочергових інтересах як і українських, так і російських громадян.

Другий – чи не викличе це додаткову ескалацію? І коротка відповідь – ні. Довга відповідь – поступова ескалація конфлікту це російська стратегія – як ведення війни з Україною, так і конфронтації з НАТО. Вона реалізується незалежно від того, які послаблюючи кроки роблять противники Росії. 

Єдиний спосіб зупинити ескалацію – це зменшити ресурси РФ, які вона може залучити для війни та конфронтації. Злам макроекономічної стабільності при цьому грає ключову роль.

Один з багатьох пропагандивних меседжів, які РФ транслює у світ, полягає в тому, що вони мають нескінченну кількість ресурсів. Як і будь-яка вдала пропаганда, ця заснована на частковій правді – ресурси РФ більші за українські. Але вони не нескінченні – гроші, як і законсервована техніка успадкована від СРСР, мають тенденцію закінчуватися. Окрім цього, Росія це країна з чудернацькою політичною системою, яка не може на повну використовувати свої ресурси на війну (більше про це можете прочитати в цій статті). Правда полягає в тому, що хоча ресурси РФ і великі, вона вже використовує їх на війну повною мірою. Її економіка напружена і перегріта, і буде залишатися такою до тих пір, поки Путін не вирішить витрачати гроші на щось інше, або допоки бойові дії не завершаться.

Головним інструментом, який дозволяє РФ діяти при такому напруженні та в умовах санкційного тиску є макроекономічна стабільність, яку забезпечує ЦБ РФ. І одним з ключів до поразки РФ на полі бою або неможливості продовжувати бойові дії є злам цієї політики. І сьогодні ми маємо для цього дуже лютий інструмент.