Смерть посла РФ у Туреччині: вбивство чи страта?

«Уверен, она будет способствовать укреплению диалога между нашими странами…», — такими були останні слова московського гінця Карлова перед виконанням смертного вироку.

Мевлют Мерт Алтинташ, суддя і за сумісництвом виконавець вироку, одягнений в елегантний костюм (ні, це не агент 007), дістав пістолет турецької марки Canik і, не шкодуючи куль, розрядив магазин в обвинуваченого. Пригадаймо, що ж насправді сталося 6 років тому і які наслідки мала ця подія.

«Казнить нельзя помиловать»

Дев’ятнадцятого грудня 2016 року в Центрі сучасного мистецтва в Анкарі відбувалося відкриття фотовиставки «Росія очима турків: від Калінінграду до Камчатки». На захід був запрошений посол РФ у Туреччині Андрій Карлов, який мав виступити з промовою перед аудиторією. На той момент це був перший спільний турецько-російський захід після інциденту в сирійському небі, коли багатоцільовий винищувач F-16C повітряних сил Туреччини збив російський фронтовий бомбардувальник Су-24М.

О 19:05 один з «охоронців» заходу, що стояв позаду посла, дістав зброю і зробив кілька пострілів у спину Карлова, вигукуючи «Пам'ятайте Алеппо, пам'ятайте Сирію! Ми не дамо вам спокою! Тільки смерть мене зупинить! Ми вмираємо під Алеппо, ти помреш тут!». Коли поранений осів на підлогу й перекинувся на спину, «охоронець» ще раз вистрілив у нього. Згодом у тілі вбитого судмедекспертиза знайде дев’ять куль. За даними турецької газети Hürriyet, у Центрі сучасного мистецтва нападником було зроблено близько двадцяти пострілів.

Варто зауважити, що саме в цей час завершилася довга битва за Алеппо, яка забрала життя тисяч мирних людей внаслідок російських бомбардувань міста. На жаль, за шість років нічого не змінилося.

Свідки «трагедії» в паніці кинулися із зали, тоді як розстрілювач палив у стелю та людей, що розбігалися, поранивши трьох інших гостей заходу. Усю подію записувала камера преси, тому ці кадри почали швидко поширюватись Інтернетом.

Близько 19:25 Мевлют Алтинташ був застрелений у перестрілці з турецькими спецпризначенцями.

Розслідування

Виконавець вироку Мевлют Мерт Алтинташ народився 25 червня 1994 року в південно-західній провінції Айдин (Туреччина). Закінчивши поліцейську академію в Ізмірі, вступив на службу до загону спецпризначення поліції Анкари.

На захід він потрапив, пред’явивши посвідчення правоохоронця, тому не викликав жодних підозр. Ба більше, за своєю посадою він цілком міг бути серед охоронців, відповідальних за безпеку на території Центру сучасного мистецтва. Журналістам газети Hurriyet, які досліджували матеріали кримінальної справи, стало відомо, що за десять годин до вироку Алтинташ оформив офіційний лікарняний. Того ж дня він заселився в заздалегідь знятий номер у готелі неподалік галереї, де мав виступати Карлов.

Також агенція Anadolu повідомляла, що дані про російського посла збиралися ще за два місяці до його страти. Експерти вивчили запити з комп’ютера колишнього сусіда по кімнаті Мевлюта Алтинташа та виявили, що пошуки інформації про путінського гінця проводилися ще в жовтні 2016 року. Зокрема користувач переглядав відеозаписи за участі Карлова. З цього приводу можна зробити один впевнений висновок: виконавець вироку взявся за справу професійно.

Проігнорувавши заяви сирійських повстанців із коаліції «Джейш аль-Фатх» та «Джабхат Фатх аш-Шам», які взяли на себе відповідальність за страту кремлівського представника, турецькі правоохоронні органи й офіційні особи майже відразу звинуватили опозиційного політика Фетхуллах Гюлена, який живе в США, у причетності до подій дев’ятнадцятого грудня. Враховуючи ситуацію, що склалася в країні після невдалого липневого держперевороту, у якому звинуватили «гюленістів», підозри щодо головного суперника президента Туреччини Реджепа Ердогана були цілком очікувані. Тоді навіть було модно приписувати всі біди в «Порті» Гюлену і його прибічникам. Однак це вже зовсім інша історія.

Восьмого січня 2019 року розпочався судовий процес.

З двадцяти восьми обвинувачених на лаві підсудних опинилося вісімнадцять осіб. Інші десять фігурантів кримінальної справи продовжували перебувати в розшуку, зокрема й сам проповідник Фетхуллах Гюлен, який увесь час із моменту висунутих йому звинувачень категорично заперечував свою причетність до організації страти Карлова. В обвинувальному акті він вказувався організатором та ідеологом убивства.

Дев’ятого березня 2021 року суд Анкари виніс остаточний вирок.

П’ятьох фігурантів справи засудили до довічного ув’язнення, дев’ятеро обвинувачених отримали терміни від п’яти до п’ятнадцяти років ув’язнення, ще дев’ятеро людей досі залишаються в розшуку, у тому числі Гюлен, якого США відмовляються екстрадувати до Туреччини. Ніхто із засуджених не визнав свою провину. Лише п’ятеро осіб виправдали за рішенням суду.

Наслідки

Офіційні Анкара та Москва назвали вбивство Карлова «терористичним актом». Щоправда, спершу московити та турки не могли дійти згоди щодо організатора смертного вироку. Туреччина відразу звинуватила рух «Хізмет» (засновник Фетхуллах Гюлен), тоді як Росія вбачала слід сирійських опозиційних сил. Проте ці розбіжності виявилися не суттєвими в період відновлення відносин між двома країнами. Цілком слушним буде припущення, що хтось ззовні вирішив розгойдати на той момент крихкі відносини Туреччини та Росії. Слід також звернути увагу на один цікавий факт. Стрілянина відбулася лише за день до того, як турецькі, іранські й російські дипломати мали зустрітися в Москві, щоб обговорити зруйноване війною місто Алеппо. А за два тижні до описаних подій президент Ердоган ратифікував угоду з Кремлем на будівництво газопроводу «Турецький потік». Існує припущення, що саме страта Карлова мала стати каменем спотикання в перспективах будівництва цього проєкту та російсько-турецьких відносинах загалом. Якщо це дійсно так, то план, на жаль, не спрацював. Ба більше, процес реалізації будівництва прискорився, що свідчить про зворотню реакцію на подію в Центрі сучасного мистецтва. Уже сьомого травня 2017 року розпочалося прокладання трубопроводу через акваторію Чорного моря. Також про відсутність вагомих розбіжностей свідчить тристороння зустріч делегацій Росії, Ірану та Туреччини в Астані в рамках перемовин про долю Сирії, що проходила в січні 2017 року.

З огляду на всі факти й припущення, напрошується один-єдиний висновок. Найбільшим, якщо не єдиним винуватцем страти повпреда Карлова є одна терористична організація, назва якої «Росія».

Як людина, що представляла політику Путіна в Туреччині, страчений представник РФ був обличчям військових і цивільних злочинів кровожерливого диктатора, які у 2022 році досягли свого апогею.

Андрій Карлов — втілення кремлівської політики, серед «здобутків» якої застосування хімічної зброї, бомбардування мирних міст, убивства дітей і придушення цілих народів. Політики, яка несе за собою лише смерть і страждання.

Вивчаючи страту Карлова, на думку спадає одне цікаве порівняння. Убивство нацистського посла у Франції Ернста фом Рата, вчинене в 1938 році євреєм Гершелем Гріншпаном. Як і Карлов, Рат був лицем злочинів, скоєних Третім Рейхом. Він не лише захищав притискання за національною ознакою, «необхідне» для процвітання Німеччини, але й байдуже спостерігав, як Гітлер пожирав Європу та вбивав невинних людей. Теж саме робив і продовжує робити Путін.

Робота Карлова в Туреччині полягала, зокрема, в зниженні напруженості через звірства Росії в Сирії та виправдовуванні жорстокості московської зовнішньої політики. То чим страта російського посла відрізняється від страти його німецького колеги? Практично нічим!

Радує той факт, що в обох випадках правосуддя перемогло.

Слава Україні!