Аеростати і їх використання у війнах

Останнім часом повітряні кулі потрапили в центр уваги. Китайська куля літала над Сполученими Штатами, росія запускала літаючі обʼєкти в повітряний простір України. Сучасне використання повітряних куль служить нагадуванням про важливу історичну роль, яку відігравали аеростати в історії війн. Як використовували ці обʼєкти раніше і як використовують їх зараз ми обговоримо в цій статті.

Коли та чому почали використовувати аеростати?

Користь аеростатів у воєнній справі була відзначена збройними силами провідних держав майже відразу після їх винайдення. Повітряні кулі використовували для розвідки та коригування вогню по ворожих позиціях під час Громадянської війни в США (1861—1865), австро-італо-французької війні 1859 року та інших війн XIX століття. Крім того, першими «авіаносцями» в історії були кораблі, які перевозили на палубі повітряні кулі для розвідувальних цілей.

Пізніше армії світу почали використовувати запалювальні повітряні кулі, наповнені воднем, які переносили бомби або запалювальні пристрої для влаштування лісових пожеж далеко за лінією фронту. Одна з перших спроб використання повітряних куль для бомбардування ворога була здійснена австрійцями під Венецією в 1849 році. Особливого успіху ця операція не мала через сильний вітер, який розвернув багато аеростатів назад. Незважаючи на це, використання повітряних куль для агресивних дій у війні продовжувало розвиватися. Фактично, саме повітряні кулі були найпершими безпілотними літальними апаратами (далі — БЛА).

Використання повітряних куль для повітряної оборони. Загороджувальні аеростати

Уперше необхідність захищати повітряний простір з’явилася під час Першої світової війни. Винайдення літаків і дирижаблів дало змогу вести повітряну розвідку та бомбардування. Досить швидко сторони конфлікту зрозуміли, що перевага в повітрі зможе наблизити перемогу на землі. Почали розроблятися літаки, здатні переміщатися на великі відстані. Ера розвитку повітряного бою вимагала від країн захисту наземних критичних об’єктів, що були вразливі для ворожих бомбардувальників: аеродромів, заводів і електростанцій. Одним із перших засобів захисту був загороджувальний аеростат. Їх використовували для знищення або пошкодження ворожих літаків при їх зіткненні з тросами, оболонками або зарядами вибухових речовин, які підвішували на троси.

І хоча такий засіб був частково ефективний проти німецьких крилатих ракет Фау-1, Німеччина швидко оснастила бомбардувальники й ракети спеціальними пристроями, призначеними для розрізання тросів.

Операція «Аутворд», 1942–1944

Ідея використання запалювальних повітряних куль з’явилася після вивчення небезпеки використання загороджувальних аеростатів. Коли такі повітряні кулі зривалися з тросів і летіли у випадковому напрямку, то завдавали багато шкоди лініям електропередач та іншій критичній інфраструктурі. Так, у 1940 році штормовий вітер зірвав кілька аеростатів, які полетіли в напрямку Швеції та Данії, перетнули Північне море, пошкодили лінії електропередач, збили антену шведської радіостанції та порушили роботу залізниці.

З метою знизити негативні особливості аеростатів, було розпочато підготовку операції «Аутворд». Кулі наповнили воднем і використали повільний запал, якого, за розрахунками, вистачало для підльоту до необхідних територій. Повільне вивільнення водню давало можливість повітряній кулі поступово зменшувати висоту, виключаючи неконтрольований підйом. Через деякий час після початку польоту повільний запал «відкривав» пробку в бляшанці з мінеральним мастилом, що слугувало баластною системою для кулі. Такий «часовий механізм» використовувався і в озброєнні аеростата — він знімав запобіжник при догоранні запалу й вивільненні боєкомплекту. Також повітряні кулі переносили дроти, здатні пошкодити або повністю вивести з ладу німецькі лінії електропередач, і вибухові та запалювальні речовини для розпалювання лісових пожеж або пошкодження інфраструктури.

Велика Британія проводила повітряну операцію «Аутворд» протягом 1942–1944 років. Британська розвідка дізнавалася про результати запусків із німецьких новин або радіоперехоплень. Операція мала великий успіх. Перехоплення повідомлень Люфтваффе показало, що німецькі винищувачі намагалися збивати повітряні кулі, також використовувалися засоби ППО. Такі операції із захисту повітряного простору дорого коштували німцям, зокрема через витрати на паливо для літаків і їх ремонт. Самі повітряні кулі вартували надзвичайно дешево — 35 британських шилінгів, або приблизно 4500 гривень (102 фунти стерлінгів) станом на 2023 рік. Окрім витрат на підтримку літаків, повітряні кулі завдавали серйозної матеріальної шкоди на землі. Було пошкоджено багато ліній електропостачання та розподілу електроенергії, від запалювальних пристроїв страждали ліси та ферми. Точний масштаб пошкоджень від таких повітряних атак невідомий, тому що зрештою Німеччина просто перестала вести записи про пошкодження мереж електропостачання через частоту атак на них.

Японські повітряні кулі Фу-Го, 1944–1945

Не тільки британцям спала на думку ідея використовувати БЛА для бомбардування територій ворога. Протягом Другої світової війни японці сконструювали повітряну кулю Фу-Го. Вона була більшою за британський аналог, тому що, на відміну від Німеччини та Британії, Сполучені Штати і Японію розділяв цілий океан. Переносили Фу-Го здебільшого запальні бомби з метою розпалювання лісових пожеж на материковій частині Сполучених Штатів. Як і британські кулі, Фу-Го мали продуманий запал і баластну систему, які регулювали висоту повітряної кулі та час, коли вона мала скинути боєкомплект. Запуск таких аеростатів ретельно розраховувався японськими метеорологами, щоби повітряні течії могли донести кулю до Північної Америки.

Фактично, аеростат Фу-Го став першим в історії засобом міжконтинентального ураження. Було запущено 9 000 повітряних куль. Над материковою територією Північної Америки підтверджено появу 300 із них. Через сезон дощів на західному узбережжі Сполучених Штатів очікуваного ефекту досягти не вдалося. Не було завдано пошкоджень критичній інфраструктурі, від повітряних атак загинуло тільки шестеро американців, які випадково знайшли нерозірваний снаряд. У 1945 році програму довелося зупинити через нестачу будівельних матеріалів. Такого результату, як операція «Аутворд», японські повітряні кулі не змогли досягти.

Сучасне використання аеростатів

Використання аеростатів як засобів ведення сучасної війни нині практично зійшло нанівець. Дрони, ЗРК, балістичні ракети, винищувачі та бомбардувальники справляються незрівнянно краще. І все ж аеростати досі застосовуються для розвідки.

Радіолокаційна система TARS використовувалася США у війнах на Близькому Сході, зокрема в Афганістані й Іраку. Сполучені Штати також застосовують аеростати для сканування території Північної Америки. Китайська повітряна куля, збита над США, також несла шпигунське обладнання. Перевагою таких аеростатів є ціна — їх набагато дешевше запускати, ніж супутники. Головний недолік — значна вразливість до різноманітних засобів ППО.

Московія використовує повітряні кулі також для виснаження наших систем оборони. На них встановлено металевий відбивач, що ідентифікує аеростат як повітряну ціль на радарах. Разом із БЛА, які запускаються паралельно, повітряні кулі слугують приманкою для ракет. Такі аеростати дуже дешеві, тому під час масованої ракетної атаки вигідно запускати обманки, щоби виснажити систему ППО.

Висновок

Попри давню історію використання аеростатів вони актуальні й до сьогодні. Провідні держави світу використовують їх для розвідки, а також шукають шляхи для вдосконалення цих літальних апаратів. Повітряні кулі дешеві у виробництві та прості в експлуатації. Сучасні технології дають можливість краще контролювати політ апарату, тому хтозна, можливо, невдовзі ми станемо свідками нового буму у воєнному застосуванні аеростатів.