Що ми знаємо про Дагестан?
Напрочуд мало, окрім хіба, що «це десь на Кавказі». Втім, саме Кавказ є "ахілесовою п’ятою" росії, і саме туди треба натискати, аби пришвидшити відцентрові процеси і відкрити другий, цього разу внутрішній, фронт проти росії.
Населення Дагестану, згідно останнього перепису 2021 року, становить 3 182 054 чол. З них чоловічої статі – 1 569 899, або 49,3% (ну зараз, мабуть, з очевидних причин, вже трохи менше). Найбільше місто – Махачкала – вона ж столиця Дагестану, в межах міської округи якої проживає 759 405 людей. Жінок більше ніж чоловіків, і ця тенденція спостерігається на всіх рівнях, однаково міському чи сільському. Для довідки, згідно того ж перепису все населення ерефії становить 147 241 462 ( з них чоловічої статі 68 467 336, або ж 46,5%).
Повернімося до Дагестану. Республіка керується Народними зборами, депутати яких обирають голову республіки. Самих депутатів обирають терміном на 5 років. За епохи правління кремлівського пітона, ця система здеградувала до того, що кремль спускає Народним зборам кандидатуру голови республіки, а ті покірно її затверджують.
Якщо б ви і хотіли десь пошукати найменш "російський" регіон в росії, то далі Північного Кавказу годі і шукати. По перше, цивілізація на цих теренах була вже тоді, коли пращури московитів ще їли своїх соплеменників (згідно Геродота). А політичне життя вирувало тут вже тоді, коли москви ще не було. Терени Дагестану стали місцем запеклої боротьби імперій, в основному Перської та Османської. Лише в 1723 році тут вперше з’являється московія, і отримує приморський Дагестан в якості трофею за перемогу над персами. Формально весь Дагестан відійшов в сферу інтересів росії після війни з Іраном, за Гюлістанським мирним договором 1813. Але фактично, горці плювати хотіли на ці договори, адже вони ніколи і не належали ніякому перському шаху.
Проте, якщо персам та туркам було неважливо, хто там мешкає в горах, то росія прагнула і прагне підкорити все живе на цій планеті, і методи використовує найбрутальніші. Так, з прибуттям на Кавказ генерала Єрмолова, починається доба терору проти горців. Це штовхає їх до боротьби, і Кавказ палає аж до 1860-х років, коли спочатку падає Імамат Шаміля, а тоді росіяни влаштовують суцільний геноцид черкесів, провокуючи масове переселення (мухаджирство) народів Північного Кавказу до Османської імперії.
З початком революції в імперії, і за підтримки турецьких військ, в 1917 році виникає Горська республіка (у складі сучасних Дагестана, Чечні та Інгушетії), яка проіснувала до 1920-х років, коли її знесла червона армія. Натомість було утворено Дагестанську АРСР та включено її до складу рсфср.
Дагестан не моноетнічна країна, її населяють різні народності: аварці, даргинці, кумики, лезгини, лакці («Я – лакєц» від пітона), агули, рутули, цахури, тати та ін. Тому, через свою багатоетнічність і відсутність єдиної позиції, Дагестан, як республіка, не приєднався до руху суверенітетів в 1991 році, зайнявши пасивну позицію в питанні проголошення незалежності. 90% населення сповідують іслам, тож саме цей фактор спонукає їх до єднання. Ідея Імамату ще не вмерла.
В світлі останніх подій, варто розуміти, що більш як 100-літню війну українців з московитами, закінчити нашою остаточною перемогою можливо лише за умови повного нищення імперії, і звільнення всіх народів і країн, які вона в себе колись поглинула. За таких умов, Україна мусить провадити активну медійну та гуманітарну політику і по визнанню геноциду черкесів (законопроект 7490) і щодо заочного визнання незалежності Ічкерії (проект 7551), тощо. Пора від оборони переходити в наступ, не тільки на військовому фронті, але і на гуманітарному. Не жалійте ворога, тому що від нього милосердя не дочекаєшся.