НАТО стежить. НАТО все бачить

14 березня російський СУ-27 пошкодив пропелер американського розвідувального дрона MQ-9, відомого як Reaper. Цьому передувало скидання на безпілотник пального, щоб завадити керуванню ним. Цілком очевидно, що це було цілеспрямоване збиття дрона. Для багатьох авіаторів-експертів незрозумілим залишився сам маневр СУ-27 із підбиттям дрона, оскільки пілот таким чином ризикував і своєю машиною, і власним життям, однак припустімо, що так у нього спрацювала «російська смєкалка».

Сама собою ця подія не стала каталізатором серйозних змін в офіційних позиціях держав ані з демократичного табору, ані з варварського боку. Але такі інциденти допомагають зрозуміти позиції та погляди країн, які стали його учасниками.

Окрім всього іншого, ця подія актуалізувала більш масштабне питання дій розвідувальних сил країн НАТО в Чорному морі та навколо України. Для нас такі розвідувальні місії становлять неабияку цінність, оскільки ми наразі просто не володіємо засобами, необхідними для такої глибокої розвідки території противника. Аеророзвідка країн НАТО, що проводиться з усіх можливих напрямків для моніторингу позицій московських військ і тилового забезпечення, частково (достеменно ми не дізнаємось аж до повного розсекречення відповідних матеріалів) доступна й нашому Генштабу.

Безсумнівно, це дає неоціненну перевагу при стратегічному плануванні. «Знання — це сила». Але що все-таки можна дізнатись із відкритих джерел про проведення подібних операцій?

Відповідно до Комюніке зустрічей керівників держав і глав урядів країн НАТО від 2016 та 2018 років Чорноморський регіон почав становити стратегічне оборонне значення для Альянсу (хоча це й не було відображено в основній стратегічній доктрині НАТО аж до Мадридської конференції в липні 2022 року).

У Чорноморському регіоні є три країни-члени НАТО — Румунія, Болгарія та Туреччина. Визначивши оборонні концепції для цих країн, Альянс розвивав необхідну інфраструктуру та проводив усі необхідні військові заходи, зокрема спільні навчання та розвідку. Це відбувалося в межах так званої концепції «Адаптивної передової присутності» (Tailored Forward Presence).

Це не означає, що у розвідувальних служб країн-учасників немає секретів одне від одного, але всі вони зацікавлені в підтриманні колективної безпеки. З цих міркувань країни-члени Альянсу, наші партнери, надавали й Україні частковий доступ до цих даних ще до початку повномасштабної війни.

За тиждень до 24 лютого, та й опісля також, було дуже цікаво спостерігати за рухом переважно американських літаків уздовж нашого морського кордону. Цей рух ніколи не припинявся, як і цікавість до нього.

Уже понад рік розвідувальний аерофлот НАТО проводить спостереження вздовж лінії зіткнення.

Гордість розвідки всього блоку НАТО й американських Повітряних Сил зокрема, літак AWACS, виконує провідну роль із моніторингу морського та повітряного простору України на прилеглих територіях росії.

Цей літак здатен визначити місцезнаходження у тривимірному просторі, швидкість і траєкторію руху будь-якого небесного або морського тіла, що потрапляє в 400-кілометровий радіус дії радара.

Декілька місяців тому вийшов цікавий репортаж CBS з борту одного з таких літаків. Розвідувальні вильоти проходять по 12 годин. Літаки змінюють один одного ще в повітрі. Команди на таких бортах багатонаціональні — члени екіпажу походять із різних країн НАТО. Саме на них покладена надвідповідальна місія із забезпечення Альянсу, а заразом і України, розвідданими по русні.

З розмов «не на камеру» репортер CBS дізнався, що ці літаки в режимі реального часу контактують і зі штабами НАТО, і з українським Генштабом. Об’єднуючи та порівнюючи дані, наші військові за допомогою власних радарних систем на землі та натівської «тарілки» в небі бачать максимально актуальну й докладну ситуацію на полі бою. Це дозволяє нашим ракетним військам, повітряним силам та армії загалом набагато ефективніше координувати свої дії та проводити операційне планування.

Літаки-розвідники стежать за повітряним і морським простором нашої держави з території Польщі, Румунії та міжнародного повітряного простору в Чорному морі. Власне, саме завдяки їм ми знаємо про вихід ракетоносців ВМС рф у море, пересування військ у Криму, розташування їхніх пускових систем наземного базування та багато іншого.

Окрім AWACS, НАТО та США використовують і інші засоби спостереження та розвідки, зокрема БПЛА Reaper, збитий російським СУ-27.

Інформація про маршрути цих бортів, їхні точні склад і кількість є засекреченою. Найчастіше їх навіть не видно на FlightRadar, але без сумнівів можна стверджувати — розвідка на користь наших Сил Оборони проводиться 24/7 і не збавлятиме обертів. Очільник Пентагону Ллойд Остін сказав, коментуючи збиття дрона MQ-9 Reaper:

Сполучені Штати продовжать літати та проводити операції будь-де, де це не заборонено міжнародним правом.

Тут варто також зазначити, що розвідувальні борти такого класу, як безпілотні, так і пілотовані, здатні покривати величезні площі, зазвичай справді оперують у міжнародному повітряному просторі, а за дотриманням відповідних норм в арміях союзників досить суворо стежать задля недопущення інцидентів, подібних до того, що стався 14 березня. Саме тому офіційно жодні місії НАТО не проводяться безпосередньо над територією України. З приводу цього є різні думки, але поки не доведено протилежного, ми відштовхуємося від офіційних заяв уповноважених осіб.

Окрім AWACS і Reaper, розвідку проводять також літаки та безпілотники окремих країн-членів Альянсу, як-от:

Цей список насправді значно більший і постійно поповнюється.

Варто розуміти, що всі дані про розвідувальні літаки досить складно знайти у відкритому доступі, оскільки згадки про їх використання з’являються зазвичай побіжно, а відстежувати такі борти за допомогою цивільних відкритих радарів не завжди можливо, адже вони часто не включають свої радіопередавачі з міркувань безпеки. Іноді такі літаки навмисно змінюють ідентифікаційні коди, що визнавала навіть команда FlightRadar навесні 2022 року. Окрім того, інформація про багатьох союзницьких БПЛА, що можуть з’являтися на радарах, є засекреченою та недоступною.

Пілотовані літаки, попри переконання багатьох, що їх замінять безпілотні літальні апарати, залишаються важливим інструментом сучасної масштабної війни. Саме такі борти здатні нести максимум корисного навантаження та проводити не просто точкову розвідку, а спостереження за величезними секторами фронту.

Тому така активна допомога наших союзників із залученням різноманітної авіації є дійсно неоціненною, хай як не завжди дружнє (як у випадку Джордана Пітерсона), а подекуди майже вороже (як із Трампом) ставлення окремих інфлюенсерів намагається її похитнути. Натомість справжня кооперація величезних масштабів проходить абсолютно непомітно та згадується хіба коли щось стається, як-от нещодавнє збиття Reaper. Екіпажі розвідувальних літаків у поодиноких інтерв’ю чи власних дописах наголошують на важливості своєї роботи та радіють, що можуть стояти пліч-о-пліч із нашими захисниками хоча б інформаційно, адже саме завдяки цим маловідомим людям ми знаємо, які кораблі вийшли у море та кого звинувачувати в черговій повітряній тривозі.