Розгортання THAAD у контексті ситуації в Україні

Вітаємо вас, шановна спільното! Тема цієї статті охоплює трохи ширшу проблему в контексті сучасної повномасштабної війни на території України, аніж просто питання: чи потрібен Україні THAAD? Піднімаючи це запитання, ми повинні аналізувати передачу зброї з погляду доцільності, ефективності та реальної необхідності. Частіше легше зрозуміти чому Україні не потрібні авіаносці чи стратегічні бомбардувальники. Пропонуємо розібратися, що дійсно Україні потрібно, до чого тут Ізраїль та чому THAAD не потрібний Україні в даній ситуації.

Будемо вдячні за підписку на наш канал, де ви можете знайти більше цікавих матеріалів

Зміст:

Передача Ізраїлю комплексу ПРО THAAD

THAAD

Українські запити та потреби в озброєнні

Передача Ізраїлю комплексу ПРО THAAD

Вечір 1 жовтня в Ізраїлі був гучним. Якщо раніше місцева протиракетна оборона мала справу з саморобними ракетами типу "Qassam" чи поодинокими атаками збоку хуситів, то цього разу атакував Іран. Залпи балістичних ракет середньої дальності різних типів та модифікацій накрили ізраїльське небо, а загальна кількість випущених ракет перевищила сотню. Протягом кількох хвилин Ізраїль перетворився на епіцентр справжнього "зорепаду": балістичні ракети рвали повітря вибухами, уламки падали на землю, а система протиракетної оборони намагалася перехопити ворожі ракети, створюючи величезні заграви в небі.

Перше, що спадає на думку: як себе показала відома в усьому світі протиракетна оборона Ізраїлю? Класичний ЗРК "Iron Dome" (Залізний купол) виявився безсилим проти таких швидких цілей. Перехопленням іранських балістичних ракет головним чином займалися розрахунки комплексів "Arrow" та "David's Sling" (Праща Давида). У результаті частину ракет було збито, деякі не долетіли, але інші досягли цілей і спричинили руйнування.

І ось, через два тижні після масованої іранської атаки, ЗМІ заполонила новина про розгортання американського комплексу THAAD на території Ізраїлю, що в результаті сприятиме посиленню місцевої протиракетної оборони. Незабаром з'явилися фото переміщення пускової установки дорогою на північ від авіабази Неватім. Одразу ж після цього в українському інформаційному просторі виникло питання: чому Сполучені Штати не наважуються передати цю систему Україні, хоча запити надходили як до, так і під час повномасштабного вторгнення?

THAAD

Перед тим як перейти до головного питання, варто розповісти трохи про сам комплекс THAAD, його характеристики, призначення та можливості. Ці аспекти мають вирішальний вплив на те, де і проти яких загроз його доцільно використовувати.

THAAD це абревіатура, яку можна розшифрувати так: Terminal High Altitude Area Defense, що можна інтерпретувати як "термінальна висотна/заатмосферна оборона". Якщо ж не вдаватися у деталі назви, то зрозуміло, що це комплекс протиракетної оборони, що призначений для перехоплення балістичних ракет середньої дальності (надалі БРСД), їх бойових частин та в перспективі гіперзвукові апарти (глайдери та ГЗКР). Діапазон дії визначений дальністю до 200 км та висотою близько 150 км. Головна ставка робиться на виконання заатмосферного перехоплення (100+ км) або ж на так званій "термінальній" частині траєкторії (захід на неї або безпосередньо у верхніх шарах атмосфери).

Для перехоплення (збиття) цілей використовується ракета з кінетичним перехоплювачем, що працює за принципом "Hit-to-Kill" (пряме влучання). За таким самим принципом діє і ЗРК "Patriot" PAC-3 MSE, який вже перебуває на озброєнні зенітно-ракетних підрозділів Повітряних Сил України. У концепції "Hit-to-Kill" зенітна ракета збиває ціль за допомогою власної кінетичної енергії, тоді як більшість систем ПРО та ППО використовують потужну бойову частину (БЧ), що вражає ціль уламками. Однією з ключових переваг "Hit-to-Kill" є те, що пряме влучання забезпечує повну руйнацію загрози. Однак навіть найменше відхилення призводить до невдачі.

У таких ракетах надзвичайно важливі точність і надійність усіх компонентів, особливо головки самонаведення, від якої залежить кінцевий результат. Якщо в більшості сучасних зенітних керованих ракет (ЗКР) використовується активна радіолокаційна головка самонаведення (ГСН), то для THAAD це стає неможливим через умови роботи — тертя в атмосфері, яке викликає значне нагрівання корпусу та обтічника ракети, а також невеликі розміри цілей, створюють особливі труднощі. В кінцевому варіанті було обрано спеціальну інфрачервону ГСН, яка має спеціальну конструкцію і схему розміщення. Протягом більшої частини польоту головка, як і вся бойова частина, знаходиться під захисним обтічником. ІЧ-детектор ГСН закритий сапфіровим склом, що захищає її від зовнішнього впливу.

Маневрування кінетичного блоку забезпечує система газових рулів, що використовує суміш горючих речовин, а не тверде паливо, як-от на PAC-3 MSE (Рис. 4). Вибір такої системи керування пояснюється легко – на більших висотах класичні аеродинамічні поверхні бездієві. Щодо кінетичного перехоплення, то для нього потрібна висока швидкість, яку забезпечує твердопаливний двигун. В піковій точці значення швидкості сягає 2,5 км/с, що дорівнює близько ~7,5 Мах. Для коригування траєкторії в атмосфері використовується відхилення вектору тяги, тобто відхилення сопла двигуна (рис. 1).

Законними цілями для перехоплювача ракети комплексу THAAD є балістичні ракети середньої дальності або окремі бойові блоки. Під класифікацію БРСД потрапляють здебільшого ракети з дальністю польоту в діапазоні 1000-3000 км (5500). Вони так само можуть нести класичні чи ядерні БЧ, але при цьому вони не є міжконтинентальними в силу обмежень ТТХ. До цього класу ракет можна віднести іранські Shahab-3, Emad, Khorramshahr, Sejil, Fajr-3; північнокорейські похідні від радянських Р-17 (Ельбрус) Hwasong-7, Hwasong-10 та інші.

Ізраїль, Японія, Південна Корея та Сполучені Штати мають усі шанси зіткнутися з цими загрозами збоку Ірану чи КНДР. Крайня іранська ракетна атака чітко продемонструвала всьому західному світу, що така загроза реальна. Це сигнал не лише для Ізраїлю, а й для США. Очевидно, що наявних систем протиракетної оборони в Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) не вистачило для того, щоб перехопити всі загрози. Тому їхній головний союзник – США – прийняв рішення розгорнути сучасну систему THAAD для подальшого використання в реальних бойових умовах. Вигода в цій ситуації очевидна для обох сторін: Ізраїль отримує значне посилення обороноздатності, а Сполучені Штати мають змогу перевірити ефективність системи THAAD у боротьбі проти балістичних ракет потенційного супротивника.

Українські запити та потреби в озброєнні

Повертаючись до головного питання: Чи потрібен Україні THAAD? Якщо бути чесними, Україні потрібне майже все озброєння, яке допоможе відбити атаки та захистити територію. Але кожен запит на конкретний тип озброєння має базуватися на реальних потребах і доцільності. Розглянемо можливий запит на THAAD за кількома важливими аспектами:

1. Загрози. Чи існує загроза застосування балістичних ракет середньої дальності зі сторони РФ у середньостроковій перспективі? Навряд. Потенційні цілі на території України знаходяться у межах 700-1000 км. Враховуючи наявні засоби ураження країни-агресора, частоту та масовість застосування балістичних ракет (9М723 чи К-74М2), наявні ЗРК "Patriot" будуть оптимальнішим варіантом. Теж саме стосується гіперзвукової КР 3М22 "Циркон", яку збивали над Києвом на початку 2024 року. Детальніше про "Циркон" у нашій статті.
2. Політична готовність. Сполученні Штати не вбачають потреби у передачі THAAD Україні. Окрім відсутності відповідних загроз, акцент робиться на підтримку вже наявних ЗРК MIM-104, зенітні ракети до яких не є дешевшими. До того ж, якщо порівняти ситуації України та Ізраїлю, стає зрозуміло, що вони різні. Ізраїль є головним союзником США на Близькому Сході, із відповідними домовленостями та потужним лобіюванням.
3. Насичення. Станом на зараз США мають 7 батарей комплексів THAAD з обмеженим арсеналом ракет. До того ж, частина з них уже/в майбутньому буде розміщена в інших країнах.
4. Загроза знищення. Одразу після появи в Україні ЗРК "Patriot", РФ розпочала полювання на ці системи. В результаті, певна кількість пускових установок та радіолокаційних станцій отримали пошкодження або були знищенні. Чи зробить росія все для знищення THAAD? Авжеж.

Усі ці фактори вказують на нерентабельність передачі комплексу THAAD Україні. У середньо- та довгостроковій перспективі для нашої ППО та ПРО найбільш оптимальним варіантом буде отримання нових батарей ЗРК MIM-104 Patriot та ракет до них. Це ж стосується й інших запитів чи пропозицій щодо постачання зброї.

В грудні 2023 року, згідно з інформацією Reuters, Міноборони України внесло список зразків озброєнь, які ми хотіли б отримати від Пентагону. До переліку увійшли винищувачі F/A-18, вантажні літаки C-17, ударні вертольоти AH-64 та комплекс ПРО THAAD. Однак щодо кожного пункту виникали питання. Якщо Україна вже працює над отриманням F-16 для заміни наявного парку радянських літаків, то навіщо запитувати ще один тип винищувача? І для яких цілей Україна буде використовувати великий транспортний літак C-17?

Запити мають формуватися на основі комплексної оцінки всіх факторів, як у випадку з THAAD. Україні не потрібні крилаті ракети "Tomahawk" з дальністю польоту понад 2000 км без дозволу на ураження цілей на території РФ. Так само немає сенсу у створенні авіапарку з 2-3 різних моделей винищувачів, які буде важко уніфікувати. Для українських реалій важливішим є отримання далекобійних крилатих ракет типу AGM-158, більшої кількості ATACMS та бронетехніки.