Вибори в Аргентині: «Держава — це педофіл у дитячому садку, з дітьми, закутими в наручники»

Прокоментував. Назвав. Обрався.

«Держава — це педофіл у дитячому садку, з дітьми, закутими в наручники», – так Мілей прокоментував сучасну ліву політику свого попередника Альберто Фернандеса та глобальних світових еліт. Прокоментував, назвав і став президентом. Першим президентом-лібертаріанцем.

Свою фразу він доповнив новим ім’ям для свого бразильського колеги (водночас одного з ідейних натхненників БРІКС), назвавши президента Лулу «злобним комуністичним стариганом».

Чому це епохально?

Вже не перше десятиліття у Південній Америці є очевидними великі проблеми. З 50-х в Аргентині існує своя власна ідеологія — перонізм (від імені колишнього президента Хуана Перона). Суть перонізму полягає у поєднанні аргентинського націоналізму з ідеями християнського соціалізму. Через різку форму таких ідейних засад Хустисіалістську партію (назва провідної партії перонізму; походить від поєднання слів «юстиція» і «соціалізм» іспанською мовою) часто класифікували як де-факто фашистську. Власне, через це перонізм і використовували на внутрішній арені як головного анатагоніста глобалізму та неолібералізму. Однак, за півстоліття розколи та зміни в цьому русі набули таких масштабів, що сьогоднішні обранці від хустисіалістів, зокрема, родина колишніх президентів Нестора та Крістіни Кіршнер та попередній президент Фернандес є ледь не класичними ультралівими, на кшталт європейських соціал-демократів, або крайньо-прогресивних кіл американської Демократичної Партії.

Після прив’язки аргентинського песо наприкінці 90-х руками тодішньої голови Центробанку, а згодом міністра економіки Домінго Карвальо, до долара країна втрапила у небачену економічну кризу. Процвітаюча Аргентина вже у 2001 році оголосила про наймасштабніший в історії дефолт та поринула в жахливу хвилю мародерства. Останні ж двадцять років, за виключенням президентства Мауріціо Макрі, при владі була людина з прізвищем Кіршнер. Подружжя Нестора та Крістіни Кіршнер заміняло одне одного на посту президента. Попередній президент Альберто Фернандес був прем'єр-міністром у часи Крістіни Кіршнер, а у часи власного президенства призначив вже Крістіну своїм віцепрезидентом. Саме через це майже половина населення Аргентини знаходиться за межею бідності, аргентинський песо впав більш ніж в сім разів за останні три роки, а країна почала активно розвертатись в бік Китаю та БРІКС. Це, своєю чергою, стало першопричиною епохальної перемоги Хав'єра Мілея.

Отже, хто він?

Хав'єру Мілею 53 роки. За власним визначенням, він «абсолютно самотня по життю людини», яка має дівчину комедійну акторку і друзів «лише серед собак». З батьками обранець не спілкується через їхнє жорстоке ставлення до нього в дитинстві. Власне, саме один з його мертвих друзів-псів через медіума-ветеринара і порадив йому йти в президенти. Ще однією гарною характеристикою цих чарівних песиків буде те, що вони названі іменами видатних економістів. Воно й не дивно — Мілей сам багато років викладав та вивчав економіку, є одним із небагатьох у цій галузі радикальним лібертаріанцем. Він виступає за повне скасування державних фінансових регуляцій, скасування національної валюти, скорочення бюрократичного апарату. До того ж останнє має включати скороченням не лише суперечливих державних органів накшталт міністерства гендерної політики, а й міністерства освіти та культури, які він називає «головними центрами лівої індоктринації».

Остання цитата ненав'язливо підводить нас до ультраправої частини поглядів героя цієї статті. Мілей має дуже радикальні погляди на питання абортів, які він хоче заборонити навіть у випадках зґвалтування (включно з педофілією) та ЛГБТ-спільноти (Мілей різко критикує Папу Римського Франциска за поступливість у плані моралі). Окрім цього, він обіцяє полегшення доступу до зброї та легалізацію торгівлі органами.

Геть Москву! Геть Пекін!

Найцікавіше і водночас найкраще для нас - це позиція нового президента щодо Китаю та Росії. Бувши одним із найбільш перспективних союзників цього авторитарного блоку, Аргентина ризикувала вже з 2024 року впасти в лабети БРІКС. Позиція Мілея («Китай є найбільшою вбивчою країною сьогодення») ж повністю змінює розклад сил. Він та його блок La Libertad Avanza визначають однією зі своїх головний цілей захист Латинської Америки від проникнення комунізму. Антикомуністична позиція підкреслюється й підписанням командою обраного президента Мадридської Хартії - документа, який запропонувала іспанська права партія Vox та який спрямований на протидію «тероризму, підтримуваному Кубою». Цікаво, що навіть після демонстрації такої риторики Мілеєм, Сі Цзіньпінь все одно направив у адміністрацію нового президента листа з «щиросердними вітаннями». Загалом, зовнішньополітичні орієнтири Мілея - це Ізраїль та США. Щодо України, то позиція Хав'єра кардинально відрізняється від попередньої офіційної аргентинської, яка полягала у примусі українців до перемовин. Мілей ще 27 лютого 2022 року заявляв:

«Я приніс прапор України, тому що, якщо ми захищаємо ідеї свободи, ми не можемо підтримати та прийняти вторгнення Росії в Україну. Позиція уряду є слабкою, є цією позицією співучасника найгірших диктатур на землі, автократів»

Водночас, Мілей, як і його віцепрезидент, традиційний консерватор Вікторія Вільярруель (один з провідних спеціалістів у галузі досліджень тероризму) є прихильниками колишнього президента США Трампа. Думаю таке поєднання є одним із яскравих прикладів всієї складності політики, яка існує в Америці.

А що до України?

На превелике щастя, у Латинській Америці прийшов до влади суперечливий, проте проукраїнський лідер. Напевно, це найкраще, що могла очікувати Україна та й Захід, бо приєднання ще однієї великої країни до БРІКС було б поганою новиною. Також цікавим є експеримент з лібертаріанством на такому високому державному рівні. Світові точно буде за чим спостерігати. Наразі нам залишається просто чекати та дивитися на подальші дії Мілея. Думаю, що деякі його погляди можуть трансформуватися, а радикалізм трохи пом'якшитись, тому зарано робити остаточного висновку. Час покаже все!