Захистити Харків: «пасивна» чи «активна» оборона?

Бажаю міцного здоров’я, спільното! З початку повномасштабного вторгнення Харків залишається одним з найбільш багатостраждальних міст країни, яке продовжує зазнавати нищівних атак. Кожен приліт — це нові поранені та загиблі серед мирного населення, знищені будинки, дитячі садочки і магазини. Тиск на місто особливо посилився після початку наступальних дій на півночі, на Вовчанському напрямку. Зросла кількість випадків застосування тактичної авіації з боку ворога, який майже щодня здійснює пуски ракет та скидає бомби на Харківщину. Усе це доповнюють регулярні обстріли з комплексів С-300, для яких є тисячі ракет. Виникає логічне питання: як це припинити? Зрозуміло, що до кінця війни Харків буде під прицілом, але чи можливо мінімізувати загрози і повернути відчуття захищеності у місто-мільйонник?

Чим ворог обстрілює Харків?

Варто розпочати з формування уявлення про загрози та засоби ураження. Першочергово, - це російські ЗРК С-300, ракети яких використовують для нанесення ударів по землі. Така практика була раніше відпрацьована росіянами ще під час навчань у 1996 році на полігоні Ашулук. Після цього були створенні відповідні інструкції з застосування, а у 2022 році ми стали свідками застосування зенітних ракет по Миколаєву та Харкову. Загалом, дані комплекси застосовували на різних напрямках, але сьогодні саме Харків залишається головною жертвою. Дальність стрільби становить близько 100 км, чого вистачає для обстрілів Харкова та інших прикордонних міст з Бєлгородської області. Маса бойової частини може сягати 150-180 кг залежно від модифікації ЗРК. С-300 має дуже низьку точність, тому комплекс стає виключно терористичною зброєю з випадковими жертвами. Маси вибухової речовини вистачає для того, щоб сильно пошкодити житловий будинок або знести частину під’їзду.

Одразу після С-300 варто згадати ОТРК «Искандер-М» з ракетами 9М723, які мають й касетну версію.

Також використовується високоточне озброєння для точкового ураження об’єктів: крилаті ракети Х-101, Х-59, Х-69 та 3М14 «Калибр». Можна бачити, що ворог застосовує увесь спектр засобів ураження проти Харкова та всього прикордоння.

Ворожі винищувачі-бомбардувальники Су-34 віднедавна стали сильно дошкуляти нашим військовим. Щодня ворог скидає десятки авіабомб типу ФАБ-250/500 з модулями УМПК. Небезпеки для літаків немає, адже вони здатні скидати бомби на відстані 40-70 км. У лютому 2024 року було здійснено спробу протидії російським Су-34: мобільна група ЗРК MIM-104 «Patriot» виконувала виїзди безпосередньо у прифронтову зону, звідки здійснювалися пуски ракет перехоплювачів по ворожим літакам. Тоді вдалося збити щонайменше 13 бортів, які регулярно скидали бомби на позиції ЗСУ. Через деякий час, у Донецькій області було уражено 2 пускові установки типу M901 за допомогою ОТРК «Искандер-М». Після цього інциденту українським зенітникам довелося відмовитися від такої тактики. Росіян ж навпаки почала розширювати арсенал бомб з модулями УМПК, додаючи нові ФАБ-1500 та вводячи КАБ типу Д-30СН. Паралельно активно застосуються ракети Х-38 та Х-35.

Все це озброєння повною мірою застосовують проти українських міст. і зупинити це вкрай важко. Мова йде про десяток окремих засобів, які застосовуються з землі, повітря та моря. Тому ми маємо розглянути всю ситуацію в декількох площинах:

— Протиповітряна та протиракетна оборона

— Превентивні методи протидії

— Формування буферної зони

— Побудова пасивних засобів оборони

Протиповітряна та Протиракетна оборона: чи можливо створити «купол»?

В контексті Харкова, більшість військових експертів називають панацеєю американські системи «Patriot» та THAAD або ізраїльські «Iron Dome» та «Arrow-2/3». При цьому, жоден з них не називає умови та фактори, які потрібні для ефективного застосовування даних комплексів. Неможливо поставити батарею ЗРК MIM-104 біля Харкова і захистити місто тільки цим. Поява даного комплексу в Харкові зробить його ключовою ціллю для російської армії. Прикладом цьому є російська ракетна атака у ніч на 16 травня 2023 року. Тоді ворог випустив по Києву 6 балістичних ракет типу «Кинджал», які були націлені на місцевий «Patriot». Деякі елементи ЗРК отримали уламкові пошкодження.

Одразу варто відкинути варіант з розгортанням ізраїльських систем ПРО у зв'язку з політикою самого Ізраїлю. Але, якщо теоретично уявити передачу батарей «Iron Dome», то проти чого б вони боролися? В Ізраїлі системи використовуються проти реактивних снарядів та саморобних ракет. В українських реаліях Залізний купол міг би протидіяти авіабомбам або РСЗВ типу «Смерч»/«Торнадо-С». Проте подібні удари є рідкістю для Харкова. Можна з впевненістю казати, що ізраїльські системи були б малоефективними.

Якщо ж розглядати THAAD, то одразу виникає низка важких питань. Не беручи до уваги ціну THAAD та малу кількість систем, важко буде знайти цілі для нього. Першочергово даний комплекс призначений для заатмосферного перехоплення (на висотах до 200 км) ракет середньої дальності, їх бойових частин або блоків міжконтинентальних балістичних ракет. Одна ракета-перехоплювач при цьому коштує близько $20 млн (для Patriot PAC-3 - це близько $4 млн). Україні ж потрібно більше якісних та перевірених на практиці ЗКР (зенітних керованих ракет).

«Patriot», таким чином, залишається єдиним більш-менш рентабельним варіантом. Ми вже маємо досвід роботи з цим ЗРК, а незабаром наші партнери передадуть нові батареї. Проте дуже важливо вкрай швидко проводити роботу над помилками та впроваджувати наявний досвід.

Російські розвідувальні БпЛА досі залишаються великою проблемою для наших підрозділів у ближньому тилу. Удари по вертольотах, винищувачам, РЛС та іншій техніці на дистанції в 50-70 км від ЛБЗ це - головний біль військових. Правильним і дієвим рішенням для забезпечення захисту та протидії мають стати засоби РЕБ/РЕР у поєднанні з системами типу «Vampire» або FPV-перехоплювачами. Це знизить ризик втрати вартісного ЗРК.

Незважаючи на БпЛА, з якими можна боротися, існує й іншf проблема — загроза застосування ОТРК «Искандер-М», РСЗВ або КАБ. В такому випадку дистанція від точки пуску до батареї ЗРК буде становити близько 45-70 км. Часу на реагування мало, що також ускладнює роботу ППО. РЛС комплексу має працювати постійно або елементи батареї мають регулярно переміщувати. Для нівелювання перевантаженості та раціоналізації витрат ракет-перехоплювачів, «Patriot» має прикривати інший ЗРК малого радіуса дії та зенітна установка типу CIWS.

Якщо брати усі загрози для Харківщини, то саме авіабомби, балістичні та крилаті ракети є найбільшою проблемою. Боротьба з ракетами є більш-менш зрозумілою, однак проти КАБів ми маємо використати окрему тактику, яка стане частиною комплексного рішення.

Знищення носія — найкраща ППО

Виходячи з того, що Харків та прифронтову зону майже неможливо захистити від УМПК, РСЗВ та ОТРК, ми повинні шукати альтернативу. Якщо ми не можемо збивати бомби або ракети — варто знищувати платформи, з яких їх скидають та запускають. Концентруючи увагу на Харкові, боротьба з Су-34 має стати частиною комплексної протидії російським засобам ураження, про яку ми поговоримо в кінці.

Чому знищення носія буде більш ефективним? Су-34 це багатофункціональна багаторазова платформа, з якої можна запускати як ракети, так і КАБи. Кількість таких носіїв обмежена, ціна у них теж не мала: $36-50 млн. Виробляти нові машини та навчати особовий склад дуже довго. Якщо знищити носії, то кількість випущених бомб пропорційно зменшиться.

Є два варіанти знищення літаків: на землі або в повітрі. Збройні сили вже неодноразово атакували російські аеродроми, а саме місця базування російських бомбардувальників Су-34. При цьому, ефективним методом може бути лише комбінована атака. Ціллю є умовний аеродром тактичної авіації ПКС РФ, де базується 12+ винищувачів-бомбардувальників Су-34. Вони щодня виконують бойові вильоти, під час яких скидають десятки КАБів з УМПК. Комбінований удар БпЛА та ракетами може це виправити. На даний момент нам відомо про застосування безпілотників у таких операціях, що вже змусило перемістити літаки на більш віддалені летовища. Чудовий приклад– атака на аеродром в Мариноці, що відбулася у ніч на 22 серпня. Попередньо уражено або знищено 3-5 бомбардувальників Су-34. При цьому, сильно ослабити ворога не вдалося. Чому? Відсутність дозволу на застосування касетних балістичних та крилатих ракет виробництва країн НАТО обмежила наші спроможності. Досвід ударів по аеродромам та позиціям ППО в Криму підтвердив ефективність західних засобів ураження у такому форматі застосування.

Інший приклад– аеродром Морозовськ, де було знищено склад зберігання озброєнь та 1 бомбардувальник Су-34:

Тактика комбінованих ударів посуває ворог у тил, тим самим збільшуючи дистанцію до ЛБЗ. Кількість бойових вильотів та скинутих бомб значно зменшиться. Тут вступає в дію друга частина комбінованих дій: знищення в повітрі. При наближенні до фронту, російські літаки зустрічатимуть F-16 та ЗРК. Саме американські винищувачі у цій стратегії будуть вкрай важливі в якості платформи для збиття ворожих бомбардувальників. Кожен новий бойовий виліт для ворожих пілотів буде більш ризикованим.

Чи є певні завади? Лише формальні - політична заборона на застосування американських ракет на території РФ. Для реалізації цієї ініціативи потрібен дозвіл від Білого дому. Удари по Криму показали високу ефективність застосування американських ракет.

Фортифікації: «хвилеріз» для російських рейдів

Не авіацією єдиною. Наступ росіян на півночі Харківщини у травні 2024 року показав прогалину у підготовці окремих ділянок лінії оборони на кордоні з РФ. Повторення таких операцій ніхто не виключає, тому логічним рішенням буде продовження будівництва фортифікацій та покращення охорони кордону. Інженерні споруди мають бути якісними, приведеними до належного стану та перевіреними.

Все залежить від фантазії інженерів. Дійсно хорошим рішенням стало б розгортання мережі інфраструктури та підготовлених шляхів. Чим глибше — тим краще. Варто подумати й про перерізання шляхів для ворога та інші альтернативні плани. Головне — це накопичення потенціалу для оборони, за якої ворог не матиме можливості закріпитися, не зазнавши критичних втрат у живій силі та техніці.

Комплексний підхід: формула захисту

Для побудови дійсно хорошої оборони у Харкові, варто розглядати лише комплексний підхід. Така стратегія передбачатиме поєднання декількох заходів та гарантованого захисту міста і області від ракетних та повітряних атак ворога.

1. Превентивна оборона. В межах 30-50 км від кордону на території РФ потрібно унеможливити розгортання комплексів ППО, артилерії та інших систем, що несуть пряму загрозу. Повний вогневий контроль в тилу ворога на глибині до 300+ км, включно з аеродромами та позиціями ЗРК і ОТРК, дозволить зменшити кількість та частоту атак до мінімуму.
2. Контроль неба. Одразу ж після придушення ворожих комплексів ППО, Україна повинна зробити все, щоб російські літаки не наближалися до кордону не менше ніж на 50 км. Цю задачу будуть виконувати F-16 та MIM-104 «Patriot», які створять постійну загрозу для Су-34. Для запобігання втрати комплексів ЗРК варто застосовувати FPV-дрони-перехоплювачі у поєднані з РЛС ближнього радіусу дії (RADA та ін.).
3. ПРО та ППО. Після успішного виконання попередніх пунктів з’явиться шанс захистити Харків від балістичних та крилатих ракет. Якщо робота ворожих розвідувальних БпЛА буде мінімізована, батареї Patriot разом з NASAMS та IRIS-Т у загальній системі з МВГ зможуть збивати ракети «Искандер-М» та крилаті ракети.
4. Рух=Життя. Постійне переміщення комплексів ППО та ПРО підвищить шанс на виживання в умовах постійного натиску ворога та спробах знищення вартісних ЗРК.

Виконання цієї формули сприятиме захисту і відновленню Харкова та його регіону. Одним з ключових моментів цього плану є протидія ворожим БпЛА-розвідникам, які й приносять найбільше шкоди, коригуючи ракетні удари ворога. Засобом протидії має стати комплекс, що поєднує FPV-дрон в ролі перехоплювача та РЛС, яка виявлятиме цілі.

Саме такий комплексний підхід з відповідними рішеннями ми вважаємо оптимальним варіантом для захисту Харкова від ракетних та бомбових атак. Авжеж, він не може існувати без сухопутної компоненти, але головна ідея полягає у поєднанні ракетних ударів по ворожим засобам ураження та традиційне їх перехоплення комплексами ППО/ПРО. Порівняння України з Ізраїлем у цій ситуації є недоцільним, оскільки ми маємо справу не просто з саморобними РСЗВ чи рідкісними атаками БРСД, а систематичними ракетними ударами та бомбовими атаками з УМПК та КАБ. В сьогоднішніх реаліях, з наявними засобами ураження та оборони, саме така стратегія є об’єктивно найкращою, якщо ми дійсно хочемо захистити Харків та його мешканців.

Дякуємо, що дочитали статтю до кінця. Будемо раді, якщо ви доєднаєтеся до нашого телеграм каналу, де на вас чекає більше цікавого контенту.