Знайомство ПВК «вагнер» із HIMARS, або як росіяни за нафтою та газом ганялися
7–8 лютого 2018 року в районі сирійського міста Хшам у провінції Дейр-ез-Зор внаслідок ударів військово-повітряних і сухопутних сил США, які входили до складу міжнародної коаліції, загони нелегітимного президента САР (Сирійська Арабська Республіка) Башара Асада чисельністю не менше батальйону були розгромлені практично «в нуль». Незабаром виявилося, що їхній кістяк складали російські найманці з ПВК «вагнер». Офіційно москва не визнала загибель російських громадян, що ще раз продемонструвало ставлення до своїх співвітчизників. Побиття псів пригожина під Хшамом стало першим відкритим військовим зіткненням росії та США у XXI ст.
Пропонуємо розібратися, що ж сталося в одну з лютневих ночей на лівому березі Євфрату та як на тлі конфлікту інтересів між другом путіна та «кухарем» путіна зароджувалася конфронтація між ПВК «вагнер» і МО рф.
«Ихтамнет»
Після захоплення міста Дейр-ез-Зор у вересні 2017 року підрозділи САА (Сирійська Арабська Армія) і різні воєнізовані формування, контрольовані режимом Асада, за допомогою російських військових інженерів переправилися через річку Євфрат і зайняли плацдарм шириною 15–20 км і глибиною до 7 км у районі найбільшого на території САР нафтогазового родовища Ат-Табія.
За кілька кілометрів від цього плацдарму розташувався великий газопереробний завод Conoco, який перебуває під контролем СДС (Сирійських Демократичних Сил) і міжнародної коаліції, очолюваної США.
Контрольована силами режиму Асада ділянка на лівому березі Євфрату суперечила раніше досягнутим російсько-американським домовленостям щодо лінії розмежування між СДС і САА, яка проходить вздовж річки Євфрат у районі Дейр-ез-Зор. Американські передові спостерігачі підрозділів КМП (Корпусу Морської Піхоти) США та «Зелених беретів», що дислокувалися на території заводу Conoco, протягом усього січня фіксували концентрацію живої сили та техніки (зокрема важкої бронетехніки) противника в районі населеного пункту Хшам, розташованого за два кілометри від їхніх позицій.
7-8 лютого
Близько опівдня відбулася нарада між офіцерами МО рф і командирами штурмових загонів ПВК«вагнер», на якій було прийнято остаточний план наступальної операції з метою захоплення найбільшого нафтогазового родовища Сирії Ат-Табія. «Вагнерівцям» була обіцяна підтримка ППО та двох штурмовиків Су-35, які знаходилися на аеродромі Дейр-ез-Зор. 2-й штурмовий загін свинособак розташувався в північній і східній частинах населеного пункту Хшам. У комплексі адміністративних будівель за залізничним шляхом розташувався 1-й штурмовий загін. На лівому фланзі, також за колією, займав позиції штурмовий загін «Карпати» (складався здебільшого зі зрадників України). У тилу стояв 5-й штурмовий загін і зведена артилерійська група (Д-30 і БМ-21 «Град»).
За задумом недовояк 07.02.2018 у 23:00 ШЗ «Карпати» мав висунутися зі своїх позицій і зайняти завод Conoco за 2 км на північ від Хшаму. Після цього 1-й ШЗ мав розпочати рух паралельно на північ до автодороги Conoco-Ageedat, а потім повернути на схід і зайняти завод Джафра та сортувальну залізничну станцію на північ від Агедату. 5-й ШЗ повинен був рухатися слідом за 1-м до повороту на схід, потім вийти на опорник СДС на північ від заводу Джафра. Підрозділ сирійської армії під керівництвом офіцерів МО рф мав атакувати безпосередньо саме місто Джеєд-Агедат трасою М-07 на південний схід від Хшама. Близько 18:00 з настанням сутінків штурмові підрозділи розпочали вихід на початкові рубежі. Тоді ж з’ясувалося, що всі офіцери російської армії, які мали працювати у взаємодії з «вагнерівцями», відсутні на місцях і навіть вимкнули свої особисті мобільні телефони. Звучить обнадійливо, чи не так?
О 23:00 ШЗ «Карпати» за планом висунувся зі своїх позицій у напрямку Conoco, водночас батареї БМ-21 та Д-30 розпочали роботу по запланованих цілях. Відштовхуючись від цієї інформації, можна зробити висновок, що саме кацапи відкрили першими вогонь у бік СДС і сил Міжнародної коаліції, а не навпаки, як згодом заявляли офіційні представники кремля, укотре продемонструвавши роботу за конспектами доктора геббельса, який казав: «Брехня, повторена тисячу разів, стає правдою».
Після першого залпу артилерії найманців із ПВК «вагнер» почалися прильоти у відповідь. Були вражені позиції БМ-21 і Д-30 вогнем РСЗВ HIMARS (привіт із майбутнього) і ударних американських безпілотників типу MQ-9 Reaper. 5-й ШЗ, який стояв у колоні, готовій почати рух, і позиції 2-го ШЗ були безжально розгромлені. По ШЗ «Карпати» в авангарді наступаючих сил противника працювало кілька бойових вертольотів AH-64 Apache й ударний безпілотник MQ-9 Reaper. Також у знищенні «вагнерівців» були задіяні винищувачі-бомбардувальники F-15Е, стратегічні бомбардувальники B-52H і «літаюча батарея» AC-130. Номенклатура застосованої бойової техніки вражає.
Ні про яку підтримку ППО та авіації ЗС рф, обіцяну «вагнерівцям» за кілька годин до початку наступу, не йшлося. Її не було зовсім, а от авіація Міжнародної коаліції працювала на повну, не побоюючись нічого. Крім того, підрозділи сирійців режиму Асада залишилися без управління, оскільки російські офіцери, які мали ними командувати, кудись зникли.
Точна кількість убитих найманців ПВК «вагнер» досі невідома. Виходячи зі слів півнів, які брали участь у цьому приниженні, втрати склали до 250 чоловік тільки вбитими. Також було знищено десятки одиниць різної техніки: танки Т-72, пікапи, «Урали», «мотолиги», «бардаки», гаубиці Д-30, РСЗВ БМ-21 «Град».
«Зрада»
13 лютого 2018 року командувач ВПС Центрального командування ЗС США генерал-лейтенант Джеффрі Гарріган на зустрічі з журналістами заявив, що 7 лютого авіаційне угруповання Міжнародної коаліції, патрулюючи в сирійському небі, зафіксувало висування кількох досить великих загонів бойовиків, підконтрольних режиму Асада, у напрямку газопереробного заводу Conoco, де знаходилися «американські радники».
«Ми негайно зв’язалися з російськими представниками за спецлінією для врегулювання конфліктних ситуацій, щоб сповістити їх про неспровоковану атаку на позиції СДС і коаліції. Після цього керівництво коаліції схвалило рішення про завдання ударів по ворожих силах», — розповів Гарріган.
У розмові з офіцерами МО рф представників Міжнародної коаліції запевнили, що в населеному пункті Хшам, звідки спостерігалося висування груп, що наступають, російських військових немає.
Також Гарріган заявив, що ще за тиждень до цих подій російський координаційний центр у Сирії був попереджений про «адекватну відповідь» у разі нападу на підрозділи СДС і коаліції в районі провінції Дейр-ез-Зор.
Як ми вже знаємо, російські офіцери МО рф не тільки брали безпосередню участь у плануванні наступальної операції в районі Хшаму, а й обіцяли прикриття силами ППО та тактичної авіації штурмовим загонам ПВК «вагнер». Вище військове командування рф у Сирії щонайменше чудово знало про безпосередню участь своїх співвітчизників і союзників у зазначеній акції. Чому тоді, маючи можливість запобігти знищенню сотень російських громадян, вони вирішили просто їх «злити»?
Для розуміння повної картини того, що сталося, ненадовго перенесемось у грудень 2016 року. До москви з офіційним візитом прибув міністр нафти та мінеральних ресурсів Сирії Алі Ганем. Незабаром в інтерв’ю кувейтській газеті «Ас-Сіяса» міністр енергетики рф Олександр Новак заявив: «Під час останньої зустрічі з міністром нафти та природних ресурсів Сирії Алі Ганемом ми предметно обговорювали участь низки великих російських компаній у проєктах розвідки й видобутку нафти та газу Арабської Республіки з акцентом на гарантування безпеки їхньої діяльності там».
За підсумками цієї зустрічі ряд угод про спільну роботу та спільні проєкти на території Сирії були підписані з компаніями ТОВ «Евро Полис» пригожина й АТ «Стройтрансгаз» Геннадія Тимченка, близького друга путіна ще з часів його роботи в мерії Ленінграду.
В інформаційний простір просочився зміст меморандуму, підписаного з компанією пригожина. ТОВ «Евро Полис» зобов’язувалася звільняти захоплені противниками сирійського уряду Башара Асада нафтові та газові родовища, переробні заводи, інші об’єкти нафтогазової інфраструктури, а потім охороняти їх. Частка ТОВ «Евро Полис» у видобутку нафти та газу — 25%, витрати на ведення бойових дій та охорону об'єктів відшкодовуються окремо. Термін дії меморандуму — 5 років із моменту підписання. Проте Міністерство енергетики рф на офіційному рівні цю інформацію залишило без коментарів.
Сама «корпорація» ТОВ «Евро Полис» з’явилася на світ лише 13 липня 2016 року, зареєструвавшись за адресою м. Красногорськ московської області, Іллінське шосе 1. Статутний капітал компанії становив смішні 10 тис. рублів. Єдиний працівник — генеральний директор, про якого спочатку нічого не було відомо.
Усе змінилось у 2017 році. У січні стає відома особа генерального директора ТОВ «ЕвроПолис». Як виявилося, цю посаду обійняв Олег Єрохін — колишній боєць СОБР МВС росії по Північно-Західному федеральному округу, згодом старший оперуповноважений з особливо тяжких справ в оперативно-пошуковій частині номер 1 того ж головного управління. Після виходу на пенсію був помічений у компанії Євгена Гуляєва, на той час начальника служби безпеки пригожина.
У травні 2017 року статутний капітал ТОВ зростає з 10 тис. до 3 млн рублів. Компанія відкриває та офіційно реєструє філію в Дамаску (САР). Після цього співробітники ТОВ вирушають до САР для участі у відновленні та подальшій експлуатації нафтових родовищ на «звільнених» бойовиками ПВК «вагнер» територіях Сирії.
Інша компанія, яка фігурує в угодах щодо освоєння сирійських нафтогазових родовищ, АТ «Стройтрансгаз», судячи з відкритих джерел, веде свою діяльність у Сирії з 2000 року. Основний проєкт — будівництво газопроводу South Middle Area завдовжки 319 км із газоочисними спорудами, а також будівництво об’єктів інфраструктури майже по всій території САР.
У грудні 2016 року міністр нафти та мінеральних ресурсів Сирії Алі Ганем підписує такий самий меморандум із АТ «Стройтрансгаз», що й з ТОВ «Евро Полис». Так створюється конфлікт інтересів між двома російськими «корпораціями» на тлі боротьби за багаті сирійські нафтогазові родовища. Як мовиться, «кожен зацікавлений отримувати прибуток, але не ділитися ним».
Окремо хотілося б зупинитися на особі головного акціонера АТ «Стройтрансгаз» Геннадія Тимченка, який володіє 63% акцій компанії.
Народився в Ленінакані (нині Гюмрі) Вірменської РСР в сім'ї військовослужбовця Червоної Армії. У 1982-1988 роках працює в Міністерстві зовнішньої торгівлі СРСР як агент першого управління (зовнішня розвідка) КДБ. До речі, у цьому ж відділі в той самий час працює нинішній президент рф путін.
У 1991 році Тимченко перейшов на роботу в компанію Urals Finland Oy, неофіційно контрольовану КДБ, і переїхав до Фінляндії. У 1990-ті роки його компанії стали основними експортними агентами КІНЕФ завдяки допомозі путіна, який тоді працював у петербурзькій мерії. Після переходу на роботу до москви його зустрічі з Тимченком, як і раніше, мали регулярний характер, причому серед доручень путіна називались організація каналу конфіденційного зв’язку з колишнім мером Ленінграда Анатолієм Собчаком, який переховувався від кримінального переслідування у Франції, і фінансування передвиборчої кампанії Віктора Зубкова на посаду губернатора Ленінградської області. За словами самого Тимченка, у 1994 році він уже був знайомий із путіним.
У 1997 році спільно з партнером Торбьорном Торнквістом заснував компанію Gunvor. Надалі через неї здійснюється продаж нафти як державних («Роснефть», «Газпром нефть»), так і приватних компаній («ТНК-ВР», «Сургутнафтогаз»).
У лютому 2004 року один із лідерів опозиційної партії «Ліберальна Росія» Іван Рибкін заявив, що путін брав безпосередню участь у тіньовій бізнес-діяльності разом із Тимченком, зокрема спільно контролюючи російського нафтового гіганта «Сургутнафтогаз».
У листопаді 2008 року на сторінках британського видання The Economist з’являється стаття під назвою Grease my palm («Дай на лапу»), у якій ідеться про істотне зростання корупції в рф у період президентства путіна. У статті згадувався успіх компанії Gunvor, що збігся в часі з резонансною справою ЮКОСу.
За твердженнями російського політика Бориса Нємцова та британської газети Financial Times, своїм успіхом у бізнесі Тимченко завдячує стосункам із президентом росії путіним. Після окупації Криму у 2014 році він потрапив у санкційні списки США, ЄС, Великої Британії, Канади, Австралії, Японії, Нової Зеландії.
Враховуючи вищенаведену інформацію, можна з упевненістю заявляти про справді близькі відносини Тимченка з президентом рф. Це не просто «кухар» путіна. Це справжній бізнес-партнер і близький друг президента рф.
До чого всі ці паралелі? А до того, що настільки широкий вплив і тісні зв’язки головного акціонера АТ «Стройтрансгаз» з путіним могли бути використані для нейтралізації конкуруючої структури в лиці ТОВ «Евро Полис». Фактично, головний актив компанії пригожина в САР, ПВК «вагнер», що здійснює захоплення й охорону сирійських нафтогазових родовищ, була злита МО рф американцям під Хшамом.
До початку 2018 року «вагнерівців» постачали до Сирії транспортною авіацією МО росії і всіх усе влаштовувало. Після інциденту 7-8 лютого 2018 року, постачання найманців різко скоротилося. Координація з командуванням російського угруповання військ у САР та найманцями пригожина практично зійшло нанівець (нічого не нагадує?), внаслідок чого «кухареві» путіна довелося переорієнтувати діяльність на країни Центральної Африки і багато в чому приборкати свої амбіції в Арабській республіці.
У контексті конфлікту інтересів між АТ «Стройтрансгаз» і ТОВ «Евро Полис» не зайвим буде згадати створену ще у 2008 році ветеранами ЗС рф ПВК «редут». Примітним є цей факт тим, що на початку 2018 року «редутівці» під прапорами ПВК «щит» (фактично, той самий ПВК «редут») вирушають до Сирії для охорони нафтогазових родовищ, контрольованих АТ Тимченка.
Керівником ПВК «редут-щит» є колишній заступник командира 45-го полку ПДВ (нині 45-а окрема бригада спеціального призначення ЗС рф) Костянтин Мірзаянц. Найманці ділять одну базу з убивцями згаданої 45-ї бригади, що натякає на зв’язок цієї ПВК з МО рф. Тому ми можемо спостерігати не лише боротьбу двох «корпорацій» за нафтогазові родовища Сирії, а й конфронтацію між афілійованими з компаніями Тимченка та пригожина приватними військовими компаніями, за спиною однієї з яких стоїть Міністерство оборони росії.
Те ж саме ми бачимо й у наш час. Добре відомо про серйозний конфлікт між «вагнерівцями» та МО рф. Доки «вагнерівці» дохнуть пачками в Україні, Тимченко багатіє (з-поміж іншого) на сирійських родовищах.
Роздробленість російських еліт із кожним днем посилюється. Протистояння за вплив у рф набирає обертів. Ми ж уболіватимемо за всі сторони, аби вони якнайглибше «вгризались» одна в одну.