Гарний настрій, декаданс та яйця. Всередині економічної реальності Росії

Сьогодні як і в західному так і в українському суспільстві панує думка, що Путіну вдалося оминути економічні наслідки війни. Думка, що Росія змогла поставити економіку на військові рейки та обійти всі санкції. Думка, що війна дається РФ ледь не безкоштовно і її ресурсів вистачить на 10, 100 чи 200 років уперед.

Здається, що це підтверджує значний набір фактів. Графіки квартального ВВП Росії, торгівля Європи з країнами Центральної Азії та обсяги відвантаження нафти вкладаються у загальну логіку зради та посилюють відчуття безпомічності. Якщо просто прийняти це все на віру, то може здатися, що наше протистояння має мало шансів на позитивне завершення.

Ми не віримо в долю та погано знаємося на картах Таро, а тому не можемо сказати, чи буде перемога 15 травня. Та ми трошки розбираємося в економіці, тому переконані: російська економічна всемогутність – це міф, який лестить та дуже потрібний Кремлю. Його варто деконструювати, тож слідкуйте за руками.

Логіка початкового етапу

Наша історія починалася за два дні до повномасштабного вторгнення. Після визнання незалежності ЛДНР Захід застосував перші з циклу сучасних санкцій, які й сформували контури економіки РФ часів війни. Звісно, ці санкції не зупинили амбіції РФ, тому вже після 24 лютого й аж до початку квітня було введено ще три додаткові пакети санкцій.

Їхня логіка полягала в тому, щоб зменшити можливість уряду впливати на фінансовий ринок і щонайперше, на курс рубля. Адже так рубль почне безконтрольне падіння, потягне інфляцію вгору, а доходи росіян униз.

Саме тому на початковому етапі ключові санкції були введені проти російського Центрального Банку, російської фінансової системи та міжнародної торгівлі. Санкції проти ЦБ мали позбавити його можливості впливати на ціну рубля. Санкції проти фінансової системи – створити в РФ дефіцит іноземної валюти. Санкції проти міжнародної торгівлі – запустити інфляційну спіраль через дефіцит товарів. Останньому мала б допомогти масова відмова західних компаній від російського ринку.

Усе перераховане вище спрацювало. І інфляція зросла, і курс рубля був неконтрольований, і навіть дефіцит з’явився. Щоправда тривало це всього двійко тижнів.

Російські контрдії

Російський уряд був відмінно підготовлений до санкцій. Схоже, що єдине, чого вони не очікували – це замороження резервів ЦБ. Першою ж дією російського уряду було обмеження конвертації рубля та підвищення привабливості російських цінних паперів. За перші тижні вторгнення Центробанк суттєво підняв ставку, тим самим підвищивши вартість рублевих активів, а також увів великі обмеження на купівлю та продаж валюти. Окрім цього, імпорт суттєво скоротився й попит на іноземну валюту впав іще сильніше. З іншої сторони торгівля енергоносіями не зупинялася, тож притік валюти зберігався.

ВАЛЮТА

Ціна на національну валюту – у нашому випадку на рубль визначаються співвідношенням попиту і пропозиції. Попит на валюту формується імпортом (бо за рублі за кордоном мало що купиш) та потоками капіталу з країни (інвестиціями закордон, перерахуванням грошей тощо). Пропозиція валюти формується з експорту (бо закордоном рублями не платять) та таких самих потоків капіталу, тільки В країну.

ЦБ РФ адміністративними діями знизив попит на валюту і купити її в РФ чи відправити її за кордон стало майже неможливо. Ще одне зниження відбулося в результаті санкцій – імпорт із Заходу суттєво упав.

При цьому російський енергетичний експорт майже не обмежувався. Отже, пропозиція валюти на ринку була високою, а попит суттєво знизився.

Дії ЦБ РФ мали свій результат. Вже у травні 2022 року курс рубля стабілізувався на рівні більшому за довоєнний, а зростання цін припинилося.

Російський уряд також долучився до подолання наслідків санкцій. Щоб подолати дефіцит товарів, він намагався якомога сильніше скоротити витрати підприємств та збільшити доступ до дешевих фінансових ресурсів. Для цього російське керівництво легалізувало паралельний імпорт, взяло на себе витрати зі страхування та сплати відсотків по боргах підприємств, запропонувало пільгове кредитування, а також заборонило проводити перевірки та штрафувати підприємства. Проте це була лише мала частина підтримки.

Набагато більший вплив на економіку в цілому створили державні видатки. І хоча значна їхня частина йшла в оборонне замовлення, але свою долю бюджетних коштів отримали й галузі, що постраждали від санкцій. Вже у квітні 2022 року витрати російського уряду зросли на 46% в порівнянні з квітнем 2021 року. У цілому в 2022 році російський уряд витратив на чверть більше грошей, ніж у 2021 році.

Це дуже допомогло рублю та інфляції, і якби не ця компенсація, то втримувати їх у ІІ половині 2022 року не було б можливості. Але незважаючи на це все, конвертувати названі доходи в бюджет Росії не дуже вдалося.

НАФТА ТА ДОХОДИ РОСІЙСЬКОГО БЮДЖЕТУ

Доходи російського бюджету складаються з 2 частин: нафтогазової та ненафтогазової. Перша частина – різні способи оподаткування нафтогазової галузі, а друга – оподаткування всієї іншої активності. Зазвичай на першу частину припадає від 30-50% від доходів російського бюджету.

Логічно уявити, що чим більші ціни на енергоносії, тим більше вартує експорт нафтогазової галузі – і, відповідно, нафтогазові доходи бюджету так само будуть більшими. Але реальність не завжди така.

Російська економіка та бюджет функціонують в рублях. Податки збирають в рублях, компанії платять в них зарплату і бюджет роздає всім охочим саме рублі. Тому коли російська нафта продається за кордон, компанія, що її продала, повертається в російську економіку з іноземною валютою, яку міняє за актуальним курсом саме на рублі. І вже з цієї суми отриманих рублів сплачують податки.

Це означає, що доходи російського бюджету будуть вищими, якщо будуть виконуватися 2 умови: рубль буде дешевшим, а ціни на енергоносії будуть високими. Схематично це виглядає так:

В результаті протидії санкціям російський рубль значно укріпився, і тому рекордна валютна виручка, яку отримувала російська економіка, закінчувалася високими, але далеко не рекордними доходами нафтогазового бюджету.

Якби санкції 2022 року не було введено, то російський бюджет у 2022 році був би залитий нафтогазовими грошима, і економіка так само не мала б проблем з інфляцією.

В другій половині 2022 року було чітко окреслено новий контур російської економіки. Російський уряд отримує податки з нафтогазових доходів. На ці гроші (а також використовуючи накопичені резерви) російський уряд фінансує постраждалі галузі і, особливо, ВПК. Все це підтримує зайнятість та сприяє збільшенню доходів громадян. Останні починають більше споживати, тим самим іще більше підігрівають російську економіку. І все це існує в межах макроекономічної стабільності, яку забезпечує ЦБ РФ та енергетичні наддоходи.

Схема здається ідеальною. Завдяки ній російський ВВП почав відновлюватися вже в ІІ кварталі 2022, а загальне падіння економіки за рік становило всього 2.1 %. І щоб цю схему поламати, західні країни перейшли до наступного етапу санкцій.

Санкції проти енергоносіїв та цінова стеля

Неможливо переоцінити роль, яку відіграє експорт енергоносіїв у російській економіці. Тож якби на початку вторгнення проти цього експорту були введені санкції, ніяка політика протидії чи побудова нових економічних реалій були б неможливі. Проте через дуже невдалий збіг обставин, підготовку росіян та відсутність політичної волі цього не сталося.

НЕВДАЛИЙ ЗБІГ ОБСТАВИН, ПІДГОТОВКА РОСІЯН ТА ВІДСУТНІСТЬ ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ

У 2021 році світ переживав постковідне економічне відновлення. Воно призвело до суттєвого зростання цін на енергоносії. Таке періодично траплялося й раніше. Через квартал, два або рік пропозиція майже на всіх енергетичних ринках наздоганяла попит – і ціни поверталися до рівня норми. Але в цей раз щось пішло не так.

На європейському ринку природного газу ціни зростали настільки швидко та сильно, що ніяким постковідним відновленням це пояснити було неможливо. І не дивно. Це було наслідком штучного дефіциту, який створили росіяни.

Миттєве зростання цін на газ призвело до 2-х наслідків: зростання цін на інших енергоринках та посилення інфляції в ЄС. Наприкінці 2022 року все це досягло рекордних значень.

Маніпуляції росіян з поставками практично унеможливили ембарго на початковому етапі вторгнення. Ембарго б створило ще більший дефіцит на енергетичних ринках та розігнало б інфляцію до дворівневих значень. Представники західного політичного естаблішменту були переконані, що це штовхнуло б громадську думку в бік зняття санкцій та відмови від підтримки України.

На момент, коли західне ембарго почало діяти, а закупки газу в РФ стали мінімальними, час для швидкої перемоги над російською економікою було вже втрачено.

У грудні 2022 року в дію вступило і ембарго на російську нафту (Великобританія і США відмовилися раніше), і цінова стеля. Тоді ж російське постачання нафти переорієнтувалося на інших клієнтів, тож саме цінова стеля мала завдати удару російській економіці.

Ідея цінової стелі була простою. Під час продажу нафти існує низка додаткових операцій, які здійснює постачальник: страхування, логістика та інші супутні послуги. Зазвичай їх надають саме західні компанії. Тож якщо російська нафта продається дорожче, ніж встановлена цінова стеля в 60 доларів, – західним компаніям заборонено надавати послуги російським продавцям.

Одразу після введення здавалося, що механізм працює ідеально. Російський Мінфін звітував про ціну відвантаження нафти, яка була значно нижчою за цінову стелю, а російський уряд отримував рекордно низькі нафтогазові доходи.

Проте вже влітку 2023 року російська ціна відвантаження перевищила стелю й аж до листопада продавалася дорожче. Не відставали нафтогазові доходи, які з липня знову почали зростати.

Легко переплутати цінову стелю з директивною забороною росіянам продавати нафту дорожче 60 доларів. Це так не працює. Насправді є світовий ринок нафти, у якому західні країни займають значну частину, але далеко не домінуючу. Є й інші споживачі, які створюють власну інфраструктуру, страхові та логістичні компанії. Тому які б обмеження не вводили західні країни, є інші держави, які не будуть їх дотримуватися.

Проте це не означає, що цінова стеля не впливає на ринок і росіян. Для кращого пояснення функціонування ринків в економіці існує поняття переговірної сили. Його сутність полягає в можливості якоїсь зі сторін нав’язати свої вимоги іншим. Наприклад, якщо на ринку існує дефіцит продукції, то постачальники мають можливість нав’язати покупцям збільшення ціни, але можлива й обернена ситуація: малий обсяг попиту дозволяє покупцю тиснути на постачальника.

Якщо ми розглянемо механізм цінової стелі в такому контексті, то зможемо краще його зрозуміти. Цінова стеля не означає, що росіяни не можуть продавати нафту дорожче. Але вона означає, що всі учасники: покупці, логістичні компанії та страховики знають, що російський вибір обмежено. Якщо росіяни не погоджуватимуться на їхні менш прийнятні умови, то росіяни будуть змушені піти на співпрацю з західними компаніями в умовах стелі.

Так само працює й ембарго. Обмеження географії покупців означає, що на інших ринках росіяни знову будуть змушені погоджуватися на менш сприятливі для себе умови.

Але все це теорія. На практиці є один надійний спосіб її перевірити – порівняти ціни російської нафти з ринковими.

Ми бачимо, що відразу з початком війни, ціни на російську нафту суттєво впали порівняноз європейськими. Це недивно – росіяни активно шукали нових покупців, заміщаючи традиційний для себе європейський ринок. І вони знайшли їх в Індії.

Коли процес адаптації завершився, дисконт на російську нафту сильно скоротився. Якщо в травні-липні 2022 року він був більше 30 доларів за барель, то вже у вересні-жовтні був трохи більше 20.

З настанням ембарго та цінової стелі дисконт знову повернувся на рівень 30 доларів за барель. Але це також тривало недовго. Вже через пару місяців дисконт став меншим і падав аж до кінця жовтня 2023. Чому ж?

Тут ми й маємо повернутися до концепції переговірної сили. Як ми можемо побачити світові ціни на нафту почали знову зростати – і от попит на нафту перевищував її пропозицію. Тому російські продавці перебували в значно кращому становищі, ніж у період адаптації чи одразу після введення ембарго та стелі. Світовий ринок був зацікавлений у їхньому товарі. Проте навіть за таких обставин дисконт на нафту продовжував існувати.

Ціни на нафту не зростали вічно. Уже в жовтні цього року вони почали падати знову. І дуже швидко дисконт на нафту знову зріс, а ціна відвантаження стала меншою за стелю. Стеля в поєднанні з ембарго функціонують таким чином, що росіяни втрачають найменше за високих цін на нафту і найбільше за низьких.

Росіяни також на місці не сиділи – їхні потуги створити власний танкерний флот є загальновідомими. Окрім того, західні уряди недостатньо слідкують за виконанням стелі. Вони можуть зробити більше, наприклад, запровадити додаткові екологічні норми, щоб не пропускати російський флот через свої води. Вони ж можуть встановити рівень стелі ще нижче для більшого тиску на російську ціну.

Але що б вони не робили досягнути ситуацію, коли російська ціна завжди буде менша за стелю неможливо. Світовий ринок складається не тільки з заходу і росіяни завжди можуть знайти інших покупців. І продаватимуть їм нафту, хоч і за меншою ціною.

Проблеми та зростання російської економіки

Ми полишили російську економіку в грудні 2022-го. Тоді ж за результатами року вона впала на 2.1 %. Але весь останній рік вона зростає. Квартальний ВВП в ІІІ кварталі 2023 року взагалі перевищив довоєнний показник. Невже зрада?

По-перше, треба зрозуміти, що війна не перешкоджає зростанню ВВП. ВВП це статистичний показник, у якому, в тому числі, враховане військове виробництво. Оскільки наслідки мілітаризації економіки проявляються не одразу, збільшення військового виробництва суттєво збільшує ВВП. Найяскравіший приклад цього – Друга світова війна.

Ми можемо в деталях побачити структуру зростання російського ВВП. Подивившись на всі квартали починаючи з 2022 року, жодне зростання не обходиться без збільшення державного споживання (саме в нього військове замовлення і входить). Особливо великий внесок був у І кварталі 2023-го – коли російський бюджет витрачав рекордні суми.

Це призвело до того, що за 3 квартали випуск обробної промисловості РФ виріс на 7,4%. Це зростання не рекордне, проте якщо подивитися на деталі, то саме пов’язані з військовим виробництвом галузі зростають найбільше. Ці значення ще дуже далекі до розповідей про «адську військову машину», яка виробляє мільярд одиниць техніки в секунду. Але правда полягає в тому, що військовий випуск збільшився й забезпечив зростання ВВП.

Для будь-якого зростання випуску промисловість потребує 2 ключових ресурсів – інвестиції та робочу силу. Першим промисловість забезпечує російський бюджет (і до нього ми ще повернемося), а з другим історія набагато цікавіша.

Вже з осені 2022 року в Росії фіксується рекордно низький рівень безробіття та рекордно високий попит на робочу силу. Це і не дивно, адже тоді російська держава почала дуже активну мобілізаційну кампанію, а російська промисловість розширювала найм. Більше ніж за рік ситуація принципово не змінилася. Безробіття продовжує зменшуватися, попит на працю продовжує бути рекордним, а це означає тільки одне – зростання зарплати.

Пересічному читачеві може здатися, що це все чудові новини для російської економіки. Не зовсім правда. Зростання зарплат – це добре для працівників ткацьких підприємств Іванівської області, які отримали рекордні замовлення від Міноборони та живуть на наддоходи. Це добре для сімей мобілізованих, з якими останні діляться своїм заробітком, що все життя до того був недоступний. Але все це не дуже добре для економіки в цілому.

Коли на ринку праці присутній учасник, що наймає на роботу дуже багато людей і готовий платити їм дуже велику зарплатню, всі інші учасники змушені підлаштовуватися, інакше всі вони програють конкуренцію. Це означає, що всі інші теж мають пропонувати своїм працівникам вищі зарплати. Але оскільки зростання витрат треба якось компенсувати, підприємства змушені підіймати ціни. Починається зростання інфляції (Деталі цього можна почитати тут).

Але зростання зарплат впливає на інфляцію й іншим чином. доходи громадян, які зростають, збільшують їх споживання, а це вимагає від підприємств збільшення випуску. А вони не можуть збільшити випуск, бо на ринку праці дефіцит. Це також призводить до пришвидшення інфляції, оскільки сприяє дефіциту на товарних ринках.

Звична реакція на таку ситуацію – підняття ключової ставки центральним банком. Очікується, що споживачі будуть обирати заощадження замість споживання, оскільки високі ставки означають більші доходи від цих самих заощаджень.

Це й сталося. Починаючи з серпня 2023-го ЦБ РФ підіймає ставку і, схоже, не збирається зупинятися. У цього рішення є ще інша сторона – здорощення кредитів для підприємств.

Проте, як ми можемо побачити, – це не допомагає. Незважаючи на підняття ставки, зростання цін продовжується. На це є головна причина. Бюджетне стимулювання, яке є першопричиною зростання доходів, а отже й споживання, та, як наслідок, цін, нікуди не ділося. Російський уряд активно продовжує фінансувати армію та ВПК, і ці витрати незалежні від економічної політики та її цілей.

Друга причина полягає в тому, що бюджетне стимулювання потрапляє в регіони та домогосподарства, які раніше перебували у дуже скрутному матеріальному становищі. Їх потреби ще не забезпечені повною мірою, тож стимули для заощаджень в цьому випадку не працюють. Це підтверджено зростанням цін по категоріях – в лідерах зростання продовольчі товари.

В умовах, коли звичні економічні інструменти не дають результату, – починаються комічні ситуації. В жовтні 2023 року ціни на курятину суттєво зросли. В ситуацію втрутився особисто Путін, влаштувавши виговір міністру сільського господарства. Після цього в РФ фіксується падіння поголів’я кур, в першу чергу тих, що несуть яйця. І потім вже в кінці листопада ціни на яйця суттєво зросли, а в деяких регіонах почався дефіцит та обмеження продажу.

Оскільки ключова ставка ЦБ ніяк не може вирівняти зростання цін, подібні ситуації виникатимуть і далі. Більше того, з урахуванням подорожчання кредитів та збільшення витрат на заробітну плату, у підприємств буде все менше можливостей для розширення виробництва, інвестицій та адаптацій до нових умов. Все це прямий результат алокації трудових та фінансових ресурсів у військовому секторі. Вони тільки починаються й будуть тим сильніші, чим довше триватиме війна.

Фінансування довгої війни

Все вищеописане, як і сама війна, це наслідок того, що російський бюджет та уряд може її вести. Якщо російський уряд зіштовхнеться із неможливістю фінансувати війну – вона закінчиться.

Витрати на війну та її забезпечення постійно зростають. Якщо у 2022 році вони були заплановані на рівні 7.5 трлн рублів, то в 2023 вже на 9.6 трлн рублів, а у 2024 – на 14.1 млрд рублів. Це обсяг співставний з пізньорадянським періодом.

Це не безкоштовна затія для російського бюджету. Станом на 2024 рік видатки на економічні статті стагнують вже 2-гий рік поспіль. Варто пам’ятати, що вони не зростають в умовах постійної інфляції, тобто реальна вартість цих витрат зменшується з часом.

Проте з-поміж економічних статей бюджету є одна, що намагається зростати на рівні військових витрат – це витрати на соціальну політику. І в 2023, і в 2024 витрати за цією статтею зростають. Це найяскравіший приклад політики російського уряду щодо ізоляції громадян від війни.

Соціальні видатки – один з основних способів перерозподілу нафтогазової ренти широким верствам населення. Збільшуючи ці видатки та комбінуючи їх зі зростанням доходів, російський уряд намагається показати, що периферійна війна вигідна широким верствам населення, але більшості напряму не стосується. Ця ціль досяжна за виконання двох умов: такі видатки є чим фінансувати й інфляція не носить катастрофічного характеру.

КРАЇНА ГАРНОГО НАСТРОЮ

Одна з багатьох речей, які погано зрозумілі зовнішнім спостерігачам про автократії – це їхні стосунки з суспільною думкою. Недемократичність їхнього державного устрою дуже часто створює уявлення, що вони ніяк не реагують на думку населення й автократ може робити що захоче. Це не правда, і Росія чудовий приклад цього.

Одна з небагатьох речей, яку Володимир Путін зробив, обіцяючи при цьому не робити, була пенсійна реформа 2018 року. Після неї рейтинги Президента, а також рейтинги інших частин російської влади суттєво знизилися.

Це не означає, що реформа була скасована, однак токсичний прем’єр і весь уряд був відправлений у відставку, а ситуація в РФ залишалася нестабільною (в розумінні самої РФ) впродовж всього періоду до початку війни. Парламент не міг ухвалити притомні ковідні обмеження, російське суспільство підтримувало протести то тут, то там, а єдиний опозиційний політик з 0 шансів на реальний доступ до влади спочатку був ледь не вбитий, а після того запроторений у тюрму.

Вторгнення у 2022 році схоже змогло подолати проблеми довіри росіян до влади. Ралі навколо прапору – відомий спосіб покращити свій рейтинг і він спрацював на всі 100%. Унікальною особливістю поточної ситуації була повна байдужість росіян до реальних подій на фронті. Російські війська підходять до Києва – чудово, відходять від нього – прекрасно. Захоплюють Луганську область – супер, покидають острів Зміїний – вау! За межами вузької групи провоєнної телеграм-аудиторії, діям російської влади ніякої оцінки не надавалося, всі просто були до неї лояльні. Так тривало аж до вересня 2022 року, коли в РФ сталася часткова мобілізація.

Логіка мобілізації напряму суперечить логіці автократії. Остання заохочує бездіяльність та атомізацію населення, відучує його від громадянської активності та спільних дій, котрі є основою демократій та тоталітарних режимів. А в автократії ж вони становлять пряму загрозу для влади.

Тому недивно, що російські громадяни відреагували дуже негативно на новини про часткову мобілізацію. Це суперечило всьому, що російська держава вчила їх упродовж 30 років свого існування. Це також суперечило загальній концепції «СВО». Війна, яку розпочала РФ, задумувалася та презентувался як війна, що їх не стосується, як війна професійних військових. Коли ж з’явилася потреба у мобілізації, продиктована об’єктивними військовими обставинами, росіяни не восхітілись і ефект ралі навколо прапору миттєво щез.

Російська влада, що була поставлена перед вибором зробити військово-правильний вибір і вибір, що збереже її владу, обрала останній – і загально-часткова мобілізація швидко завершилася.

Розуміння реакції російської влади на наслідки загальної мобілізації критичне для розуміння подальших дій для нашої перемоги. Мобілізаційна політика була швидко замінена на рекрутинг строковиків та найбільш бідних і непомітних верств населення. Хоча це й не військові професіонали, проте їхня смерть буде малопомітна для суспільства в цілому.

Інформаційна ж політика продовжує висвітлення війни як явища дуже далекого від суспільства. Це призвело до формування набору упереджених поглядів, коли більшість людей підтримує війну і майже половина виступає за підвищення фінансування соціальної сфери.

В реальності ж, через дистанціюння росіян від війни, більшість підтримує будь-яке рішення уряду стосовно «СВО», яке не буде напряму зачіпляти їхні інтереси. І саме для того, щоб поглиблювати це відчудження, російський уряд планує збільшувати соціальні видатки, демонструючи громадянам свою спроможність вести справи по-старому. З цих же причин зміна мобілізаційної політики залишається малоймовірною.

Можливості фінансувати видатки російського бюджету, що, очевидно, напряму залежать від доходів уряду. А от з ними ситуація не така приємна. Почнімо з ненафтогазових доходів.

За винятком січня, ненафтогазові доходи 2023 є вищими за 2022 не на 1-2%, а реально вищими. За 11 місяців набігають додаткові 25%. Ця частина доходів бюджету є похідною від внутрішньо-економічної ситуації. Все, що ми вище говорили про зростання споживання, доходів у найменш забезпечених людей та замовлень у промисловості закінчується не лише витратами російського бюджету, але й подібними доходами. Також не варто забувати й про інфляцію, оскільки ціни в економіці зростають, то податки зі споживання (одне з основних джерел ненафтогазових доходів) відповідно теж зростають. Проте одних цих доходів недостатньо, потрібні ще й нафтогазові, а з ними картина вже менш приємна.

За 11 місяців 2023 року нафтогазові доходи зменшилися на 22%. Не варто забувати, що зменшення відбулося на фоні послаблення рубля (чому це важливо, ми розповідали у вставці), тому навіть за сприятливих обставин ембарго та стеля створили російському бюджету проблеми.

Вас не мають вводити в оману дані про різке підвищення доходів у жовтні, на яке звернули увагу багато західних оглядачів. Це результат додаткового оподаткування видобувних компаній, що підриває їхню здатність добувати нафту у майбутньому. Необхідність додатково оподаткувати нафтовиків – пряме свідчення, що санкції працюють і РФ змушена вилучати більше ресурсів для підтримки власних військових витрат.

На 2024 рік бюджет РФ очікує суттєвого зростання доходів – на чверть, якщо порівнюватиз 2023. При цьому передбачається, що нафтогазові доходи будуть рости навіть швидше за ненафтогазові – уявлення, що прямо суперечить актуальним тенденціям.

Досягнення таких доходів можливе, тільки якщо російська інфляція буде дуже високою, а рубль буде знецінений. З урахуванням того, що в цей бюджет уже закладені прямо протилежні плани, виконання його дохідної частини є малоймовірним.

Це означає, що в 2024 році російський уряд опиниться перед вибором, які саме видатки йому здійснювати. І хоча можна очікувати, що пріоритет буде у військових, конкретна структура запланованих витрат може натякати на інше. Якщо ж уряд обере варіант фінансувати все одразу (шляхом залучення боргу чи друком рубля), то інфляційний тиск багатократно посилиться. Хороших варіантів не так багато.

І шо…

Все, що ми розповіли вище, дозволяє зробити декілька практичних висновків:

1. Санкції проти РФ суттєво впливають на обсяг ресурсів, який їй доступний. Через санкції доходи російського уряду менші, а витрати як уряду, так й економічних агентів суттєві. Ефективність санкцій не абсолютна, проте без них російський уряд міг би безболісно досягати своїх цілей. Зараз це не так.
2. Російський уряд вкладає багато ресурсів для підтримання військових дій. Дефіцит фінансових ресурсів змушує уряд здійснювати витрати на війну за рахунок інших частин економіки, соціальної та нафтогазової сфер. Дефіцит робочої сили суттєво зменшує мобілізаційні можливості РФ та потенційне військове виробництво, та ще й сам собою створює суттєвий інфляційний тиск. Цей інфляційний тиск є одним з головних інструментів перенесення наслідків війни на російське населення.
3. Російський уряд не просто намагається досягти військових цілей, він намагається досягти їх, максимально ізолюючи росіян від війни, і це в цілому досягається (іноді за рахунок самих військових цілей). Через санкційні обмеження та неймовірний обсяг ресурсів, що витрачається на війну, з кожним наступним місяцем бойових дій ця задача даватиметься все важче.
4. Алокація ресурсів у військові галузі створює деформації в економіці. Інфляція є одним із зовнішніх ознак таких деформацій. Деформації змушують уряд директивно втручатися в економіку, але це спотворює її ще сильніше. Чим довше триватиме війна – тим важче буде втримувати громадську частину економіки, і тим глибше буде економічний спад після того як російський бюджет перестане фінансувати військові видатки.
5. Завершення війни на українських умовах досягається не тільки військовими перевагами, але і перенесенням економічної ціни війни на російських громадян. Російський уряд буде змушений реагувати на це шляхом втручання та перерозподілу ресурсів. Це або посилюватиме негативні тенденції в економіці, або змушуватиме уряд менше витрачати на військову сферу.
6. Західні країни можуть ще сильніше тиснути на РФ. Ключовими напрямками по цьому мають бути експортний контроль (варто пам’ятати, що ситуація, коли в РФ не потрапляють ніякі західні товари не є можливою, але кожна наступна заборона збільшує витрати кінцевого споживача) та контроль за виконанням цінової стелі.

Висновок моральний

З-поміж усіх речей, які робить Російська Федерація, брехня їй вдається найкраще. Брехня погана не тільки сама собою. Нездатність протистояти їй та вчасно її викривати прокладає російській владі шлях до здійснення інших, значно страшніших злочинів.

Починаючи з літа 2023 року, російський уряд намагається переконати всіх у тому, що війна це вигідно. Війна це вигідно для бідних, оскільки вони можуть за шалені гроші мобілізуватися. Війна вигідна підприємцям, які заробляють на нових державних замовленнях. Війна вигідна усім, бо зростають зарплати і, насамкінець, це вигідно російському уряду, бо економіка зростає, доходи только увєлічілісь – і це може тривати вічно.

Реальність сильно відрізняється від цього. Російський режим інвестував всього себе у війну, але й цього недостатньо. Санкції, військові диспропорції та обмеження коштують дуже дорого, а, оскільки російський уряд це чудово усвідомлює, вся його пропагандистська міць спрямована на формування образу неперевершеності російської економіки. Це не правда.

Російська економічна бюрократія є однією з найбільш вестернізованих частин російської держави. Це й робить її такою небезпечною. На відміну від інших, ці люди дуже раціональні та ефективні. Їхня ефективність поставлена на службу шизофренічним цілям російського режиму та дозволяє останньому здійснювати набагато більше злочинів.

Проте й вони не здатні створити вічний двигун: перетворити війну на вигідну справу неможливо.

Чо почітать

Стаття вийшла довгою, але все розповісти не вдалося. Ми рекомендуємо матеріали Центробанку РФ для вивчення стану російської економіки. Ми особливо акцентуємо вашу увагу на регіональних оглядах Банку - вони випускаються регулярно і містять дуже детальну інформацію щодо стану як російських регіонів так і окремих галузей російської економіки.

Оцінювати російський стан справ неможливо без детального огляду російської соціології. Ми рекомендуємо проект «Хроніки» як спосіб постійно відстежувати настрої росіян стосовно війни. Також рекомендуємо «Левада-центр» та його оцінки суспільної думки, що не потребують додаткового представлення. Центробанк РФ також проводить опитування економічних настроїв, що можуть бути корисними для оцінки російського стану справ.

Ми рекомендуємо ознайомитися з роботами професорки Лінди Кук для вивчення роботи соціальної політики РФ. Ми рекомендуємо колонки Александри Прокопенко для детального ознайомлення з російською бюрократією. Ми рекомендуємо ознайомитися з коментарями Сергія Гурієва щодо російської політичної економії та з його книгою (у спіавторстві з Деніелом Трейсманом) «Спін-диктатори».

Ми не можемо відмовити собі в можливості порекомендувати і власні роботи. Тематиці російсько-європейської енергетичної політики до і під час війни у нас присвячено аж раз, два і три відео, які вам варто подивитись.

Ще трохи посилань:

1. Подкаст про російську економіку воєнного часу [Лінк]
2. Детальний огляд російської соціології під час війни [Лінк]
3. Трохи про роботу емабрго та стелі: 1, 2, 3, 4
4. І ще трохи про економіку (актуально на літо 2023) [Лінк]
5. І всі матеріали експертної групи Єрмака-Макфола [Лінк].