Політичні інструменти реінтеграції деокупованих територій

Головний принцип реінтеграції звільнених територій висловив секретар РНБО О. Данілов: «Це їм потрібно порозумітися з нами, а не нам із ними». Це сигнал усвідомлення владою того, що інтеграція не буде «м’якою».

Сьогоднішня тема не надто приємна, проте надзвичайно актуальна.

Після звільнення окупованих територій Україна, найімовірніше, зіткнеться з протидією місцевого проросійського населення. Будемо реалістами: значна частина населення в Криму та ОРДЛО просто ненавидітиме нас.

Хочу зазначити, що проаналізовані нижче методи реінтеграції стосуватимуться виключно територій Криму та ОРДЛО. На Запоріжжі та лівобережній частині Херсонщини буде достатньо провести стабілізаційні заходи (за аналогією до деокупованих частин Харківщини та Херсонщини). Також варто розуміти, що зазначені методи не потрібно застосовувати до внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Частка колаборантів серед цієї групи населення, ймовірно, є незначною.

Реінтеграція та міжнародний досвід

Наші заходи реінтеграції мають базуватися на міжнародному досвіді. Тоді не буде підстав звинувачувати Україну в недемократичних підходах. Для нас важливо уникнути створення хибного асоціативного ряду. Місцеве населення Донбасу та Криму не мають сприйматися світом як «українські» курди чи уйгурці.

Найбільш доречними прикладами для нас будуть:

• Французьке повернення Ельзасу та Лотарінгії після Першої світової війни
• Розпад «в’язниці народів» із подальшою «декомунізацією» та, по суті, «дерусифікацією»
• Територіальні зміни Німеччини після Другої світової війни: повернення «західних земель» Польщі та Чехословачинні
• Балтійський досвід

Щоб уникнути неприємних звинувачень світової спільноти, ми можемо, наприклад, посилатися на досвід Польщі під час полонізації територій східніше Одеру, де на площі понад 114 тис. км² проживало 8 млн німців, і Франції після повернення Ельзасу та Лотарінгії, у яких домінували німецькі мова й культура.

До всього цього додамо балтійський досвід і отримаємо такі заходи реінтеграції, проведені нашими європейськими союзниками в минулому: фільтрація (пошук нацистів), невизнання всіх документів (а також рішень і законів, що діяли до «повернення»), депортація, створення «зелених коридорів», націоналізація, експорт національної культури та мови, підтвердження громадянства (екзамен на громадянство) тощо. Після всіх ужитих заходів ці території вже виглядатимуть як єдине нероздільне ціле на противагу тому, з чого починалася реінтеграція.

Ми намагатимемося застосовувати базові методи на основі нашої дійсності та європейського досвіду в минулому.

Заходи, які були б доречні для України:

• Продовження військового стану на звільнених територіях через загрозу терористичних актів. Існує хибна думка, що інтеграція території має починатися з виборів. Це найбільша помилка, адже внаслідок неї в нашу політичну систему буде допущено весь той непотріб, що сховається та перефарбується після відходу окупантів. Крім того, небезпека терористичних актів дійсно реальна, бо велика кількість зброї та груп терористів може просочитись углиб України. Тому там мають бути введені в дію закони про «Воєнний стан в окремих областях України» з тривалим функціонуванням військових адміністрацій, а також контрольно-пропускних пунктів між цими територіями та рештою країни.
• Фільтрація. Саме так, хай яким недемократичним цей захід може комусь здаватися, а відтак не подобатися. Але він необхідний, щоби надалі держава могла гарантувати безпеку своїх громадян. Я не кажу про жорстку фільтрацію. Продовження воєнного стану якраз і потрібно, щоби провести фільтрацію поетапно та «м’яко». По-перше, СБУ та поліція мають провести затримання всіх причетних за статтями, пов’язаними з терористичною діяльністю, колабораціонізмом і роботою в адміністраціях окупантів. Більшість зрадників утече, щойно запахне смаженим, але значна кількість залишиться, і їх потрібно виявити. По-друге, за допомогою сучасних технологій та ІТ-підтримки інших країн потрібно створити бази даних для аналізу й фільтрації решти населення (пасивного) щодо підтримки дій, спрямованих на підрив суверенітету та територіальної цілісності України.
• Короткочасна можливість виїхати в рф. Необхідно надати «зелений коридор» для виїзду в мордор тим, хто під час фільтрації будуть визначені як «ненадійні», але при цьому не скоювали важких злочинів. Такі особи зможуть виїхати впродовж певного короткого часу з утратою майна та передачею його в державну власність. Декому це не сподобається, але так буде відбуватися «очищення» та стабілізація території. Ми не можемо їх перевчити, але жити з постійною загрозою атаки зсередини теж не можна.
• Екзамен на громадянство. Ті, хто пройдуть фільтраційні заходи, отримають посвідку на проживання (без паспорта). Вона дозволяє перебувати на території й отримувати базові соціальні виплати, але без права голосувати та проводити майнові операцій. Певний аналог паспорта 📖негромадянина в країнах Балтії. Не ми повинні хотіти їх інтегрувати, а вони мають проявити своє бажання. Хочеш отримувати всі блага громадянства — склади екзамен. Від людей не вимагається скласти іспит на ідеальне знання української мови чи історії. Але розуміння мови та чітке трактування визначних для нашої держави дат створить хоч якийсь зв’язок між такими людьми та нашою національною спільнотою. Дискусійним залишається питання людей старшого віку, які вже фізично не можуть вивчити базову українську мову чи історію.
• Ануляція або необхідність підтвердження документів 📋. Усі документи видані як окупаційною владою, так і Україною до окупації, мають бути визнані недійсними. По-перше, ми не можемо гарантувати справжність цих документів, по-друге, це буде додатковою мотивацією пройти перелічені кроки або виїхати на свою російську батьківщину. Хочеш підтвердити право власності — рік-два живи у своїй квартирі, вчи мову, історію та причини війни, склади екзамен на громадянство і тоді переоформлюй власність. Інакше майно стане комунальним або державним, а ти — його орендарем. Певні виключення можуть бути зроблені для людей літнього віку та з обмеженими фізичними можливостями. Але загальний підхід має бути саме такий. Ніякі «закони», «рішення», «постанови», прийняті в період окупації, не мають і не можуть мати жодної правової основи. Також постане питання повернення майна ВПО, що було незаконно конфісковано та відібрано.
• Вибори. Інтеграція території має завершуватися виборами, а не починатися з них. Коли стане безпечно, коли внутрішньо переміщені особи повернуться додому, коли закінчать свою роботу правоохоронці, а стабілізаційні заходи будуть завершені, тільки тоді ми зможемо провести вибори та сказати: «Donbas and Crimea, welcome to 🇺🇦».

Заходи жорсткі, але безальтернативні, бо як інакше ми гарантуємо безпеку в державі і будемо дивитися в очі матерям, дружинам та дітям, які втратили найдорожче на цій війні?.. Якщо маєте ідеї, то пишіть в коментарях 👇🏻

Також відкритими питаннями залишаються: методи повернення законному власнику конфіскованого/знищеного майна окупаційною владою, адміністративно-територіальний статус Криму, «амністійна межа», методи інформаційного висвітлення, методи демографічного стимулювання території, зміст паспорта «негромадянина» (які права й обмеження він нестиме).

Якщо вас цікавить продовження цієї серії статей, то напишіть про це в коментарях. Також цікаві ваші думки й ідеї на цю тему й перелічені вище питання.

Ваш «Полігонавт», засновник аналітичного телеграм-каналу Resurgam