Реєстр «Аршин»: цифрові сліди західного обладнання в росії

А що, так можна було?

росія тримає у відкритому доступі найбільшу і найповнішу базу даних про підсанкційне обладнання. Потрібно лише зробити правильні запити до неї. І правильно інтерпретувати відповіді.

Резюме

російський відкритий реєстр Засобів Вимірювання (ЗВ) «АРШИН» є базою повірок усіх ЗВ, що використовуються у сфері законодавчої метрології. Він містить, зокрема, дані про виробника, марку, модель, власника, серійний номер, дату та тип повірки. Тип повірки «Первинна» означає, що ЗВ вводиться в експлуатацію вперше на території рф. Для дослідників обходу санкцій кожен запис - це офіційна «довідка» про те, що конкретний прилад був завезений в Росію. І таких «довідок» про первинну повірку західних ЗВ з 1 травня 2022 року – майже 1,9 млн. В 22-му році лише декілька відсотків західних ЗВ були під санкціями. Зараз ситуація діаметрально протилежна – під санкціями навіть звичайні рулетки. Серійний номер у Свідоцтві про повірку – ключ до майбутніх розслідувань, що не лише звужує на порядки кількість ланцюгів постачань для аудиту, а й значно спрощує доказову базу щодо обходу санкцій. База первинних повірок західного обладнання з ефективним пошуком викладена для широкого загалу.

Вступ. Дослідження, а не розслідування

Ця стаття — не розслідування. Це дослідження реєстру повірок «Аршин», який шляхом застосування певних фільтрів може бути перетворений на базу даних західних засобів вимірювання, що використовуються в росії.

Оскільки внутрішня класифікація обладнання в реєстрі відсутня, у межах роботи були запропоновані підходи до його систематизації та сегментації. Це дозволило не лише оцінити загальні масштаби присутності західних засобів вимірювання, а й проаналізувати окремі категорії обладнання та зміни їхньої структури з часом.

Також було розглянуто одне з найбільш очевидних практичних застосувань отриманих даних – використання реєстру як відправної точки для розслідувань можливого обходу санкцій приватними та державними розслідувачами, а також самими виробниками обладнання.

Водночас слід розуміти обмеження цього підходу. Реєстр «Аршин» не містить відповіді на питання, яким саме шляхом той чи інший прилад потрапив до росії. Варіантів може бути багато: прямі поставки до введення обмежень, вторинний ринок, реекспорт через треті країни, переміщення обладнання між підприємствами та інші сценарії. Встановлення конкретних обставин потребує окремого аудиту кожного випадку. І є великі сподівання, що такі аудити будуть проведені.

З іншого боку, коли йдеться не про окремі прилади, а про сотні тисяч записів і багаторічні тенденції, виникає інше питання. Якщо ми спостерігаємо настільки масштабну присутність західного обладнання, то варто запитати не лише про походження конкретних приладів, а й про причини самого явища. Чому це відбувається в таких масштабах? Наскільки отримана картина відповідає цілям санкційної політики? І що можна зробити, щоб зменшити подібні ризики в майбутньому?

«Аршин» – джерело, яке росія тримає відкритим сама

У росії діє Федеральний закон «Про забезпечення єдності вимірювань». Він забезпечує стандартизацію вимірювальних процесів. Для того, щоб засоби вимірювання (ЗВ) могли офіційно застосовуватися, вони мають проходити регулярну повірку – процедуру, що підтверджує правильність роботи засобу вимірювання. Інформація про виконані повірки зберігається у відкритому безкоштовному реєстрі повірок –  ФГИС «Аршин». Інакше кажучи, це оцифровані Свідоцтва про повірку, добре відомі тим, хто мав справу із лічильниками води, тепла чи електроенергії. Кожен запис в реєстрі включає тип приладу, модель, серійний номер, дату і тип повірки, повірителя, власника та багато іншої інформації. Загалом в «Аршині» містяться записи про приблизно 700 млн повірок. Не приладів, а саме повірок: один прилад за роки проходить їх декілька, тож після зведення за серійним номером ~700 млн повірок стискаються приблизно до 393 млн унікальних приладів. Такий малий ступінь стискання спостерігається через те, що реєстр почав заповнюватися лише наприкінці 2020 року, а масові прилади, такі як лічильники, проходять повірку раз на декілька років.

Ключ методу – тип повірки. Їх є два: «Первинна» та «Періодична». Первинну повірку вироблений чи імпортований засіб вимірювання (новий чи вживаний — неважливо) проходить перед введенням в експлуатацію, всі наступні — періодичні (є несуттєвий виняток — до 01.03.25 первинні повірки проходили також після капремонту). Тому первинна повірка може бути орієнтиром дати появи приладу в країні. Було зроблено припущення, що первинні повірки західних ЗВ від 1 травня 2022 року — це засоби вимірювання, завезені під час перших санкцій; рік до того взято як довоєнну базу. Чому саме 1 травня було вибране як межа часових вікон? Травень 22 року – це місяць, коли мали датися взнаки результати перших санкцій, що були введені через початок повномасштабного вторгнення (далі по тексту – війни). Тому ці вікна можна так і рахувати: довоєнне, 1-й, 2-й, 3-й, 4-й роки війни, які маркуються відповідно 21*-25*.

Класифікація: сегменти та рівень техніки

В реєстрі налічується понад 9 тисяч типів західних засобів вимірювання. Класичний підхід до класифікації за принципом дії міг би на порядок чи навіть два знизити це число, це б зробило дане дослідження методично правильним, але на ці ж самі порядки об’ємнішим та нуднішим, тому було вирішено залишити це майбутнім дослідникам. Натомість запропонована досить суб’єктивна, але наочна класифікація за двома осями. Вони розкладають по різних кошиках як аналізатори спектру та спектрофотометри, так і торгові ваги для зважування ковбаси та ваги-компаратори для зважування еталонів маси.

Вісь перша — сегмент (з призначенням). До якої функціональної родини належить прилад:

• Наука – дослідницькі прилади (мас-спектрометри, електронні мікроскопи, рентгенівські дифрактометри);
• Електроніка – радіочастотна й електронна вимірювальна техніка (осцилографи, генератори сигналів, аналізатори спектра, частотоміри);
• Лабораторні ЗВ – рутинний лабораторний аналіз (спектрофотометри, pH-метри, ваги);
• Промислові ЗВ – виробничий і польовий вимір (витратоміри, дефектоскопи, геодезія, координатно-вимірювальні машини);
• Медичні ЗВ – клінічна й діагностична техніка;
• Масовий побут – лічильники, ваги, манометри, тонометри, рулетки тощо.

Вісь друга – рівень техніки (або рівень замінності). Це суб’єктивна оцінка, наскільки даний прилад є замінним аналогами із росії та Китаю. Ми спиралися на технічні характеристики й на перевірку, чи існує робочий російський або китайський аналог; межі подекуди розмиті, інший дослідник провів би їх трохи інакше.

• Звичайний – є робочий серійний російський або китайський аналог (нижчої якості, але функцію виконує).
• Спеціальний – важко замінити: аналоги набагато слабші або поодинокі; частково можна замінити китайським обладнанням. Це можуть бути і «Звичайні» прилади, але з унікальною додатковою властивістю, наприклад, у вибухозахищеному виконанні.
• Топовий – без реальної заміни: унікальна технологія, російського чи китайського відповідника немає або він не дотягує за характеристиками. 

Цікаве спостереження: дуже груба оцінка дає приблизно однакову сумарну вартість приладів усіх рівнів: мала кількість компенсується великою вартістю одиниці.

Обладнання Спеціального та Топового рівня – те, що демонструє технологічну перевагу Заходу. Його частка є невисокою (1,4%). Унеможливлення потрапляння такого обладнання та запасних частин до рф має бути точкою докладення максимальних зусиль санкційних інституцій. І це, до речі, стосується не лише засобів вимірювання. 

Розподіл незамінного обладнання за сегментами за чотири воєнні роки (22*– 25*):

Майже незамінні ЗВ сконцентровані у двох сегментах із шести — Науці й Електроніці, де дев'ять із десяти приладів — спеціального чи топового рівня; решта (лабораторне, промислове, медичне) — на 97–99% звичайні. За абсолютним числом найбільші сегменти — Електроніка (≈12 тис.) і Промислові ЗВ (≈9,6 тис.). В останньому випадку незамінний лише 2,6%, але цей сегмент такий великий, що робить вагомий внесок у загальну кількість.

Власники: коли секретний відділ дав маху

Відображення власника в документі про повірку є необов’язковим. Фактично приблизно третина записів про повірку має розкритого власника, часто це дистриб’ютор, який проводив одночасну повірку партії дрібних ЗВ. Іншими словами, це поле не може бути використане для кількісної оцінки фактичного розподілу ЗВ за галузями. Не секрет, що під час війни очікувалося зміщення профілю власників у військовий сегмент. Що не очікувалось, так це те, що серед розкритих власників західного обладнання трапляються установи, чиї прилади в принципі не мали б з'являтися у відкритому реєстрі:

• Ядерна зброя – ВНДІА ім. Духова (ядерні боєзаряди й системи підриву), РФЯЦ-ВНДІТФ ім. Забабахіна (термоядерні заряди): осцилографи, радіаційна спектрометрія, гелієві течошукачі.
• Ракети, ППО, авіація – КБП («Панцир» і високоточне озброєння), УПКБ «Деталь» (висотоміри крилатих ракет), РКЦ «Прогресс» (носії «Союз», супутники), «Сухой» (Су-35/Су-57), УКБП (авіоніка Мі-28Н/Ка-52): осцилографи, генератори сигналів, аналізатори спектра.
• Радари, зв'язок, радіоелектронна боротьба — «Радар ММС», НИИ ТП (космічна радіолокація), РНИИРС (радіорозвідка), «Радиосвязь» (військовий супутниковий зв'язок), НВО «Радар» (стенди для радарів ППО), «Плутон» (СВЧ для радарів), НДІ «Полюс» (лазерні системи): генератори сигналів, аналізатори спектра, частотоміри

Динаміка за чотири роки війни

За чотири воєнні роки кількість первинних повірок впала майже втричі (на 63% – з 0,97 до 0,36 млн на рік). Але причини падіння треба трактувати обережно (див. також розділ 6). 

* - з 1 травня по 30 квітня наступного року

Найцікавішими є нормалізовані графіки динаміки різних рівнів техніки та окремих приладів. Ми бачимо різке падіння незамінних типів ЗВ у перший рік війни (22*, майже вдвічі більше від середнього), відскок у 23* і потім повільний спад. Слід зазначити, що на це обладнання якраз накладалися перші санкції одразу після початку війни. І ми бачимо ефект шоку в перший рік.
Звідки відскок?
– Напевне, налагодилися нові ланцюги постачання, які компенсували відкладений попит 22-го року.
Чому попит є нижчим і чому падіння?
– Через ускладнення поставок ціни зросли, а ринок відреагував зниженням попиту. А попит падає через погіршення макроекономічної ситуації. Це обладнання інвестиційного характеру, а інвестиції страждають першими. Цікава поведінка вибраних типів обладнання: у всіх є шокове падіння в перший рік, а от потім є відмінності у поведінці. Це може бути темою для майбутніх досліджень.

Цікавий приклад – мас-спектрометричні течошукачі (прилади для контролю герметичності, потрібні в ядерній галузі, ракетобудуванні, мікроелектроніці). росія перед початком війни випустила свої аналоги, і зараз завдяки російським аналогам загальна швидкість надходження у сегменті зростає, незважаючи на падіння Західного обладнання. І це не дивно, тому що інвестиції у вищенаведених галузях якраз ростуть.

Серійний номер: від статистики до розслідування

Усе попереднє – аналітика: вона пояснює стан справ, але сама по собі не дає діяти. Розслідування починається з питання: який саме прилад, коли, від кого, до кого? Прямої відповіді реєстр не дає — натомість дає мільйони серійних номерів.

Чому це вирішує все? Знання, що «прилад такої марки й типу є в Росії», слідству майже нічого не дає: таких приладів виробник випустив десятки, сотні, тисячі, й довелося б перебирати всі продажі. Це пошук голки в копиці. Серійний номер — це і є та голка, названа на ім'я: він указує на одну фізичну одиницю, і виробник миттєво підіймає її запис. Ефективність зростає на порядки.

Наявність серійного номера не просто дає можливість розпочати розслідування від виробника. Вже не потрібно аналізувати сотні відвантажень даної моделі або з’ясовувати, що було відправлено у певному часовому вікні, чи піднімати всі документи між певними контрагентами – буде відомо точно, коли і кому було зроблене відвантаження. «Біла» частина ланцюга постачання – виробники та дистриб’ютори – зацікавлені сторони у розслідуванні і тому максимально сприятимуть розслідуванню, яке чітко покаже, як обладнання потрапило із «білої» у «сіру» і далі «чорну» зону. І саме у цій точці починається потенційне порушення санкційного законодавства. І щоб довести той факт, що прилад потрапив у РФ, вже не обов’язково далі розплутувати цей ланцюг, який може включати і фірми-прокладки, і підміну митних декларацій і засекречені контракти. Це все не потрібно, бо вже є офіційна довідка, що прилад врешті-решт опинився в росії. Але сам по собі серійний номер у реєстрі Аршин – не доказ обходу санкцій, а привід для аудиту. А база серійних номерів – інструмент масового аудиту масового обходу санкцій.

Слід відмітити, що в реєстрі Аршин передбачена можливість приховування серійного номера для ЗВ, ввезених по схемі паралельного імпорту – заміна серійного номера внутрішнім інвентарним, такі рекомендації розповсюджуються серед повірителів та користувачів, проте наш вибірковий аналіз показує, що такі випадки є поодинокими, і ідентифікація переважної більшості ЗВ залишається можливою. 

Сайт arshin-west.com: інструмент для правильних запитів

Пошук по оригінальній базі повірок ФГІС «Аршин» не відрізняє первинні повірки від періодичних. Незначна кількість первинних повірок губиться у великому масиві періодичних, а пошук перетворюється на нескінченну ручну перевірку кожного запису на окремій сторінці сертифікату. Про те, що там не можна шукати і групувати прилади за власником, можна навіть не згадувати. Можливо, з цих причин реєстр «Аршин» і не розглядався як джерело даних про західне обладнання. Тому для зручності був створений сайт arshin-west.com, на якому наразі розміщені записи лише про первинні повірки виключно західних ЗВ. Швидкий одночасний пошук за всіма полями допоможе користувачам швидко знайти необхідну інформацію. Результат пошуку видає одразу всю необхідну інформацію, в тому числі власника ЗВ (якщо він був зазначений), а за посиланням можна перейти на офіційну сторінку сертифікату. За запитом зацікавлених сторін (виробників, розслідувачів тощо) ми зможемо надати більш детальну інформацію у вигляді електронних таблиць. 

Ввели санкції, а отримали тарифи?

Із наведених вище даних і конкретних прикладів ми бачимо, що об’єми падають. Так зазвичай і вимірюють ефективність санкцій, і так, в принципі, й мають діяти санкції, що обмежують експорт із підсанкційної країни. Але чи вірно так само міряти санкції, що забороняють поставки до такої країни? Заборона поставок – це відсутність поставок. Просто зменшення поставок схоже на ефект тарифів: вони і впливають на торговий баланс, і збільшують собівартість продукції, і зменшують інвестиції, і знижують якість життя населення тощо. Але тарифи не впливають на військовий сектор – він майже нечутливий до ціни, в першу чергу важлива доступність.

Задача санкцій – заборона, а не обмеження. Інакше кажучи, за працюючих санкцій у країні має відчуватися ДЕФІЦИТ масових товарів та технологій, а доступ до унікальних має бути настільки закритим, що навіть спецслужби не завжди змогли б їх отримати. 

Наразі в росії товари, що потрапили під санкції, є доступними, у цьому можна пересвідчитися як за допомогою пошуку в мережі, так і з численних розслідувань або матеріалів із відповідних галузевих виставок. Коли товар стабільно надходить через посередників, і в підсанкційній країні існує ринок, санкції вироджуються в тарифи: якщо прилад можна замовити, дочекатися й отримати — це вже не заборона, а націнка. Різниця з реальним тарифом лише в тому, що «мито» отримують не держава, а порушники — як премію за ризик. Для цивільного покупця націнка стримує (і ми бачимо спад); для оборонки ціна другорядна — необхідний для дронів, ракет чи ядерних програм прилад куплять і втричі дорожче. 

А отже, потрібно думати не лише про новий пакет заборон, а й про те, як зробити контроль ефективнішим. Перший напрям – розширення списків та механізмів експортного контролю не лише на товари подвійного використання, а й на технології, що доступні лише країнам Заходу. Другий – регулярний контроль кінцевого споживача після продажу: декларація кінцевого користувача перевіряється раз, на момент видачі, а перевірки на місці після поставки охоплюють близько 6% ліцензій до країн ризику (звіт GAO, 2004; в ЄС ситуація не краща — CDT Europe, 2025). Натомість складне обладнання живе постійним зв'язком із виробником — оновлення, технічне обслуговування, запчастини; це готова і майже невикористана точка контролю. Що буває, коли її задіяти, показав лютий 2026-го: тисячі терміналів Starlink, завезених у російську армію «сірими» каналами, обнулилися одним рішенням SpaceX вимикати неверифіковані. Електронний мікроскоп так не «вимкнути» — але принцип той самий: залежність від виробника існує для будь-якого складного приладу.

Третій напрям – і, можливо, найдієвіший – зробити серійний номер видимим для держави. Сьогодні експортно-імпортна декларація містить опис товару, код, кількість і вартість, але не серійний номер конкретного виробу: держава бачить, що експортовано «мас-спектрометр», а не те, чи це той самий прилад, який за кілька років опинився на російському заводі. Якщо серійний номер для визначених категорій стане обов'язковим реквізитом декларації — і не лише в країні-виробнику, а на кожній наступній експортно-імпортній операції в країнах-партнерах, — у приладу з'явиться суцільний цифровий слід «завод → експорт → імпорт → перепродаж → користувач», де на кожному кроці стоїть той самий номер. Виявлення приладу в росії тоді перестає бути розслідуванням з нуля й стає перевіркою вже наявного ланцюга записів. Автомобіль має VIN, простежуваний десятиліттями; мас-спектрометр за сотні тисяч доларів — здебільшого ні, хоча серійний номер у нього вже є. Лишається зробити його частиною міжнародного документообігу – фактично збудувати систему простежуваності критичного обладнання.

Усі три напрями про одне. Черговий санкційний пакет відповідає на питання «що ще заборонити?»Усе перелічене — на інше, не менш важливе: «Чи виконуються вже введені заборони?». Бо санкції працюють лише тоді, коли порушення можна виявити.

Наскільки точні отримані дані?

По-перше, слід розрізнити помилки отримання чисел та їхнє трактування. Наприклад: «в реєстрі Х записів про первинні повірки» – факт, але «було здійснено Х первинних повірок» – не зовсім вірний висновок, оскільки в реєстрі присутні дублікати повірок, задвоєні серійні номери тощо. Але навіть якщо ми точно знатимемо, що «було здійснено Y первинних повірок», це не означає, що введено в експлуатацію Y приладів – є ще варіанти повірок після капітального ремонту (до 25 року). Ці похибки прибільшують фактичний стан речей.

Первинна повірка після 1 травня 2022 року не означає, що прилад був ввезений після початку війни. Але засіб вимірювання могли ввезти та повірити у квітні 2022 року, і тоді він не потрапив у нашу статистику. Також слід пам’ятати, що реєстр заповнюють люди, і тому там ще є маса помилок, які можуть вплинути на класифікацію обладнання, країну походження, рівень техніки тощо. Напівавтоматична класифікація 9000+ типів обладнання – це компроміс, і там точно є багато чого, що треба виправити. Усі ці похибки діють в обидва боки.

Наступні фактори зменшують фактичну кількість обладнання: повірка є обов'язковою лише в регульованих сферах, а найчутливіше обладнання закритих програм може не з'являтися в реєстрі взагалі. 

Усі вищенаведені фактори впливають на картину, але не сильно спотворюють її. Головний результат цього дослідження полягає не в конкретних точних цифрах, а в демонстрації того, що відкритий метрологічний реєстр може використовуватися і як інструмент аналізу промислової та технологічної залежності. Скільки саме –  27, 25 чи навіть 20 тисяч одиниць незамінного обладнання потрапило в РФ за роки війни – не так важливо для даного дослідження. Важливо, що зберігся доступ до західного обладнання у промислових масштабах. 

Замість висновків

Ці прилади створювалися не для війни: електронний мікроскоп – щоб бачити вірус, мас-спектрометр – щоб шукати ліки, гелієвий течошукач — щоб будувати томограф. Але той самий мікроскоп потрібен виробнику мікроелектроніки, той самий мас-спектрометр — фахівцю з хімічної зброї, той самий течошукач — розробнику ракетних двигунів. Ця подвійність і є причиною, чому світ колись винайшов експортний контроль. Але, схоже, що він працює лише для чесних, вірніше, в глобалізованому світі його стало легше обдурити.

Дане дослідження не називає порушників: поява приладу в реєстрі не доводить обходу, а реальний обхід відбувається через посередників і треті країни. Питання не до окремої компанії — до системи, що дозволяє це в масштабі десятків тисяч одиниць. Мільйони серійних номерів — не звинувачення, а карта напрямків для виробників, журналістів і регуляторів. А найцікавіше навіть не це, а те, що факти, потрібні для перевірки цих поставок, чотири роки лежали у відкритому доступі, накопичувалися і чекали, поки хтось поставить правильні запитання. А серійний номер, яким можна відстежити вже завезене, завтра здатен забезпечити дотримання заборон — один із тих ходів, що ще лишилися виробникам і регуляторам. Простір для них точно є.